АБА — СЛОВОВЖИВАННЯ
ЗМІСТ
у когось мало або нема грошей
Правильніше:
з пустою (з порожньою, з бідною) кишенею
Мова – не калька: словник української мови
старанно доглядати що-небудь або кого-небудь
Правильніше:
берегти як зіницю ока
Мова – не калька: словник української мови
ризикувати
Правильніше:
або пан або пропав; гратися (бавитися) з вогнем; лізти чортові на роги
Мова – не калька: словник української мови
не вмієш – не берися
Правильніше:
або, дядьку, робіть, або геть ідіть; коли не піп – не махай кадилом; коли не кирило, не сунь своє рило
Мова – не калька: словник української мови
лотерея
Правильніше:
або пан або пропав
Мова – не калька: словник української мови
домогтися всього ціною неймовірних зусиль
Правильніше:
або все, або нічого
Мова – не калька: словник української мови
домогтися всього бажаного або все втратити
Правильніше:
пан або пропав
Мова – не калька: словник української мови
була не була
Правильніше:
що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або (чи, хоч) пан або (чи, хоч) пропав
Мова – не калька: словник української мови
бабка надвоє гадала
Правильніше:
надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жила
Мова – не калька: словник української мови
або пан, або пропав
Правильніше:
або рибку з'їсти, або на дно сісти
Мова – не калька: словник української мови
Позика, позичання і запозичення
Замініть іменник запозичення, якщо мовиться про те, що беруть або дають щось у борг, на стилістично кращий варіант: позичання (дія), позика (те, що взяте або дане в борг).
НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
---|---|
Але набагато важливішими є правила запозичення грошей, підказані життям. | Але набагато важливішими є правила позичання грошей, підказані життям. |
Ми скоро зможемо повернути це запозичення. | Ми скоро зможемо повернути цю позику. |
АЛЕ:
запозичення — дія за значенням «переймаючи що-небудь, засвоювати, робити своїм надбанням».
Інтенсивне проникнення англійських запозичень в українську мову викликає занtпокоєння серед лінгвістів.
Пишуться через дефіс:
а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або -ки: по-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;
б) складні прислівники, утворені з двох однакових синонімічних чи антонімічних (протилежних за змістом) прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, один-однісінький, ось-ось, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, кінець кінцем, сама самотою);
в) неозначені складні прислівники з частками будь-,-небудь, казна-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, як-небудь, де-небудь, куди-небудь, коли-небудь, казна-що, казна-куди, казна-де, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-як тощо. Якщо при відмінюванні з'являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь з ким, хтозна в кого, казна на кому;
г) частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються лише певного слова й стоять після нього, підсилюючи значення: скажіть-бо, слухай-бо, мовчіть-бо, який-бо (ти), дай-но, ходи-но, стій-но, тільки-но, стривай-но, як-от, так-от, отакий-то, аби-то, тому-то, якийсь-то, чим-то, якби-то, стільки-то, так-таки, все-таки, сів-таки. Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), все ж таки (спізнився), пішов би таки (ліг). Якщо частка таки стоїть перед означуваним словом, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (на поїзд), таки моя (правда), але моя-таки (правда).
б) складні прислівники, утворені з двох однакових синонімічних чи антонімічних (протилежних за змістом) прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, один-однісінький, ось-ось, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, кінець кінцем, сама самотою);
в) неозначені складні прислівники з частками будь-,-небудь, казна-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, як-небудь, де-небудь, куди-небудь, коли-небудь, казна-що, казна-куди, казна-де, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-як тощо. Якщо при відмінюванні з'являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь з ким, хтозна в кого, казна на кому;
г) частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються лише певного слова й стоять після нього, підсилюючи значення: скажіть-бо, слухай-бо, мовчіть-бо, який-бо (ти), дай-но, ходи-но, стій-но, тільки-но, стривай-но, як-от, так-от, отакий-то, аби-то, тому-то, якийсь-то, чим-то, якби-то, стільки-то, так-таки, все-таки, сів-таки. Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), все ж таки (спізнився), пішов би таки (ліг). Якщо частка таки стоїть перед означуваним словом, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (на поїзд), таки моя (правда), але моя-таки (правда).
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
“аж ніяк” замість “аби не так”
Російський вислів как бы не так! є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: «Думаешь, сосед возвратил долг? Как бы не так!» Його українські відповідники аж ніяк, де там, овва. Тим-то годиться користуватися котримсь із них, а не вдаватися до недоладного штучного утворення аби не так!
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Як ви розцінюєте модне сьогодні в нашому мовленні “абикання”?
Негативно. Комусь, бачте, сполучник щоб видався непрестижним, і пішло-поїхало: в багатьох редакціях його виправляють на аби. «Передові» кадри в усіх сферах, навіть високі чиновники, мають за честь «абикати». А ця пошесть не що інше, як руйнування українських мовних традицій. Аби в значенні щоб жодного разу не вживав Тарас Шевченко. От і в його «Заповіті»: «Щоб лани широкополі...». Як свідчить видатний мовознавець Іван Огієнко, в українських думах теж не зафіксовано такого вживання.
Сполучник аби звичайно є відповідником російських лишь бы, только бы: «Хоч гірше, аби інше», «Стук-грюк, аби з рук» (прислів'я). У цьому розумінні використовував аби і наш Кобзар: «А червінців! Хоч не його, так що? Аби гроші («Гайдамаки»).
Втім, в деяких говірках західних областей України аби править за синонім сполучників щоб, хоч би, якби, що позначилося і в класичній літературі, приміром: «Я аби хотів що попові дати, то не дам, бо не маю, а він аби хотів здерти, то не здере, бо не має що дерти» (Василь Стефаник). Однак мовна норма вимагає завжди ставити щоб у його безпосередньому значенні, як це чуємо у відомій народній пісні: «... щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!»
Сполучник аби звичайно є відповідником російських лишь бы, только бы: «Хоч гірше, аби інше», «Стук-грюк, аби з рук» (прислів'я). У цьому розумінні використовував аби і наш Кобзар: «А червінців! Хоч не його, так що? Аби гроші («Гайдамаки»).
Втім, в деяких говірках західних областей України аби править за синонім сполучників щоб, хоч би, якби, що позначилося і в класичній літературі, приміром: «Я аби хотів що попові дати, то не дам, бо не маю, а він аби хотів здерти, то не здере, бо не має що дерти» (Василь Стефаник). Однак мовна норма вимагає завжди ставити щоб у його безпосередньому значенні, як це чуємо у відомій народній пісні: «... щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!»
Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)
Аби, щоб (щоби), жеб (жеби)
Сполучник аби звичайно є відповідником до російських лишь бы, только бы: «Аби день до вечора» (приповідка); «Нехай собі співає, аби не голосно» (Т. Шевченко). Але в деяких говірках української мови це слово править за синонім сполучників щоб, хоч би, якби. Це позначилось і в нашій класичній літературі, наприклад: «Я аби хотів що попові дати, то не дам, бо не маю, а він аби хотів здерти, то не зідре, бо не має що здерти» (В. Стефаник).
У сучасній українській літературній мові сполучника аби вживають тільки в його першому значенні, тому в фразі, взятій із газетного фейлетона, слово аби стоїть не на своєму місці: «Всі можуть засвідчити: не було ще випадку, аби хтось із працівників управління навіть з виховною метою хапався за пасок, розмовляючи з своїм сином». Тут і в подібних випадках треба послугуватися сполучником щоб, як це чуємо в відомій народній пісні: «...щоб наша доля нас не цуралась, щоб легше в світі жилося!»
Слід завважити, що в говірках західних областей України трапляється замість щоб (щоби) сполучник жеб (жеби): «Немає злого, жеби на добре не вийшло». Такий сполучник треба вважати за діалектизм і полонізм, який прийшов у ті говірки підо впливом польської мови (zeby). Звісно, йому не може бути місця в літературній мові, крім тих випадків, коли в художньому творі, задля колориту, автор хоче зберегти пряму мову своїх персонажів.
У сучасній українській літературній мові сполучника аби вживають тільки в його першому значенні, тому в фразі, взятій із газетного фейлетона, слово аби стоїть не на своєму місці: «Всі можуть засвідчити: не було ще випадку, аби хтось із працівників управління навіть з виховною метою хапався за пасок, розмовляючи з своїм сином». Тут і в подібних випадках треба послугуватися сполучником щоб, як це чуємо в відомій народній пісні: «...щоб наша доля нас не цуралась, щоб легше в світі жилося!»
Слід завважити, що в говірках західних областей України трапляється замість щоб (щоби) сполучник жеб (жеби): «Немає злого, жеби на добре не вийшло». Такий сполучник треба вважати за діалектизм і полонізм, який прийшов у ті говірки підо впливом польської мови (zeby). Звісно, йому не може бути місця в літературній мові, крім тих випадків, коли в художньому творі, задля колориту, автор хоче зберегти пряму мову своїх персонажів.
обслуга поштова
Правильніше:
поштове обслуговування або обслужування
Словник-антисуржик.
дружок
Правильніше:
товариш або друзяка
Словник-антисуржик.
двоєчник, двойочник
Правильніше:
двійкар або двієчник
Словник-антисуржик.
Баснословні ціни
Правильніше:
Неймовірні, небувало або надзвичайно високі, нечувані ціни