ДРУЖИНА

дружи́на одружена жінка стосовно свого чоловіка

ба́ба (розм.)

жі́нка

па́ні (розм.)

па́ра

подру́жжя як один із членів шлюбної пари.

полови́на (жарт.)

стара́ (розм.) та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості.

хазя́йка (розм.)

Цифрові лексикографічні системи української мови

дружина ІСТ.

княже військо

Словник синонімів Караванського

дружина (ФР.)

загін

колектив

команда (гурт)

Словник синонімів Караванського

дружина (іст.)

військо

армія

воїнство (ур.)

збройні сили

орда

полчище (НЕҐ.)

рать

Словник синонімів Караванського

дружина життя

друг

Словник синонімів Караванського

дружина моя

жінка

леді

моя

пара

подруга

половина (ж.)

стара (ф.)

супутниця <життя>

Словник синонімів Караванського

дружина З.

подруга (П.)

жінка

кохана

наречена

Словник синонімів Караванського

дружина законний

чоловік

муж (р.)

мій

подружжя

старий (ф.)

Словник синонімів Караванського

жона

дружинка

дружинонька

дружиночка

жінка

жінонька

жіночка

подруга

подруженька

подружка

супру́га

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

дружина

подруга

друженька

дружечка

дружинна

дружинонька

дружиночка

дружка

посе́стрина

посе́стриця

посестра

приятелька

супру́г

товаришка

Словник чужослів Павла Штепи (1977)

дружина

жінка

адамове ребро

біла челядь

Мова – не калька: словник української мови

дружина

команда

Мова – не калька: словник української мови

дружино

муж

дружиночок

подруг

подружок

супру́г

чоловік

чоловіченько

чоловічесько

чоловічок

Словник чужослів Павла Штепи (1977)