ҐВАЛТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ґвалт
гвалтува́ти, гва́лтом, ст. кгвалтъ (XІV ст.), гвалт (XVII ст.);
запозичення з польської мови;
п. gwałt насильство», як і ч. kvalt «поквапливість; (ст.) насильство», слц. gvalt (заст.) «насильство», вл. gwałt «сила, тиск; біда», походить від свн. gewalt «насильство, сила; влада; багато», пов’язаного з свн. walten «панувати» (двн. waltan), спорідненим з гот. waldan, дангл. wealdan, дісл. valda, псл. *volsti (‹*vold-ti), укр. володі́ти;
р. діал. бр. гвалт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гвавт
ґвавт
гвалт
гвалтівни́к
гвальта́ція
«сильний крик, галас; ґвалт»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гвалт | білоруська |
gwałt «сила, тиск; біда» | верхньолужицька |
waldan | готська |
wealdan | давньоанглійська |
waltan | давньоверхньонімецька |
valda | давньоісландська |
gwałt | польська |
*volsti (‹*vold-ti) | праслов’янська |
*voldti | праслов’янська |
гвалт | російська |
gewalt «насильство, сила; влада; багато» | середньоверхньнімецька |
walten «панувати» (двн. waltan) | середньоверхньнімецька |
gvalt «насильство» (заст.) | словацька |
володі́ти | українська |
kvalt «поквапливість; (ст.) насильство» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України