ІОНА — ЕТИМОЛОГІЯ

Іо́на

через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Ἰωνς (як і лат. Jonas) походить від гебр. ōne, букв. «голуб»;
р. Иона, бр. Іо́на, п. Jonasz, ч. Ion, Ijón, слц. Jonáš, болг. Йона́т, слн. Jonas, стсл. Иона;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Іώна «голубица...» (1627)
Іво́н
Йон
Йо́на
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Іо́на білоруська
Йона́т болгарська
i̯ōne гебрайська
Ἰωνς (як і лат. Jonas) грецька
Jonasz польська
Ио́на російська
Jonáš словацька
Jonas словенська
Иона старослов’янська
Ion чеська

іо́н (електрично заряджена частинка)

запозичене з англійської мови, можливо, через посередництво французької і німецької;
англ. ion (фр. ion, HİM. Ión) «тс.» створено як науковий термін у XIX ст. М. Фарадеєм на основі гр. ἴov (ἰών) «ідучий», дієприкм. від дієслова εμι, ἰέvαι «іти», спорідненого з лат. ео, īre «тс.», псл. iti, укр.іти́;
р. ио́н, бр. іо́н, п. jon, ч. ion, jont, ijon, слц. ión, iont, вл. ion, болг. йон, схв. ōн, слн. ión;
Фонетичні та словотвірні варіанти

іоніза́тор
іонізаці́йний
іоніза́ція
іонізо́ваний
іонізува́ти
іонізу́ючий
іо́нний
йон
йонізува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ion «тс.» (фр. ion, HİM. Ión) англійська
іо́н білоруська
йон болгарська
ion верхньолужицька
ἴov «ідучий» (ἰών) грецька
ἰών грецька
ἰέvαι «іти» грецька
ео латинська
īre «тс.» латинська
Ión німецька
jon польська
iti праслов’янська
ио́н російська
ŭōн сербохорватська
иōн сербохорватська
ión словацька
iont словацька
ión словенська
іти́ українська
ion французька
ion чеська
jont чеська
ijon чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України