ІНДИВІДУАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

індиві́д

запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Indivíduum, фр. individu, англ. individuum походять від лат. indīviduum «щось неподільне», іndīviduus «неподільний, нерозділений», складеного з заперечної частки іn«не-» і основи дієслова dīvido «розділяю, ділю»;
р. болг. индиви́д, бр. індыві́д, п. indywiduum, ч. individuum, слц. слн. indivíduum, вл. indiwidualny, м. индивидуа, схв. индивидуум;
Фонетичні та словотвірні варіанти

індивідуа́л
індивідуаліза́ція
індивідуалі́зм
індивідуалізува́ти
індивідуалі́ст
індивідуалісти́чний
індивідуа́льний
індивідуальни́к
індивідуа́льність
індиві́дуум
Етимологічні відповідники

Слово Мова
individuum англійська
індыві́д білоруська
индиви́д болгарська
indiwidualny верхньолужицька
indīviduum «щось неподільне» латинська
іndīviduus «неподільний, нерозділений» латинська
іn «не-» латинська
dīvido «розділяю, ділю» латинська
индивидуа македонська
Indivíduum німецька
indywiduum польська
индиви́д російська
индùвūдуум сербохорватська
indivíduum словацька
indivíduum словенська
individu французька
individuum чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України