ЯЛОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

гол. jol «мала шлюпка, ялик» етимологічно нез’ясоване;

запозичене з голландської мови за посередництвом російської та англійської (англ. yawl «тс.»);

р. бр. болг. ял «тс.», ч. jalik «двовесловий човен», jola «весловий човен, ялик», слц. jola, вл. jolla, схв. jо̏ла «ялик; легкий човен»;

не зовсім ясне;

можливо, експресивна видозміна прикметника я́рий (див.);

псл. (j)аlovъ, похідне від jalъ;

споріднене з лтс. ãlava «ялівка», лит. [оlaus] (‹*olavas), [olava] «неодружена», менш певно – з гр. (гомер.) ἅλιος «марний, даремний (про мову, працю, подорож); невдалий (про кидок списа)»;

менш переконливi зiставлення з лат. alūmen «галун», alūta «шкіра, оброблена галуном», лит. alùs «пиво» (від припущуваного кореня *alu- «гіркий (у тім числі про незрілі плоди)» (Machek Slavia 8, 213–215) і з лтс. ję̂ls «сирий, незрілий» (Bern. I 443; Trautmann 107; Matzenauer LF 8, 19; Bezzenberger KZ 44, 328);

р. я́ловый «яловий, безплідний», [я́лый], бр. я́лавы, др. яловыи, п. jałowy «яловий (про худобу); неврожайний (про землю); (перен.) безплідний; беззмістовний; пісний, малопоживний; (мед.) стерилізований; (тех.) холостий», ч. слц. jalový «яловий, (перен.) безплідний; даремний», вл. jałowy «яловий, безплідний; неврожайний», нл. jałowy «яловий, безплідний (здебільшого про корів)», полаб. jolüvă ‹ *jalova(ja) «ялова, безплідна», болг. я́лов «той, хто не народжує; безплідний», м. jалов «яловий, безплідний», схв. jа̏лов, слн. jálov, цсл. аловъ «тс.»;

менш обґрунтовані припущення про зв’язок із двн. hëlm (Корш, Слово о полку Игореве, М., 1938, XXXI) чи з каз. juleme «юрта» (Горяев Доп. 2, 11);

пор. тур. jaγmurluk «плащ від дощу», звідки виводиться і ярму́лка;

очевидно, видозмінене запозичення з тюркських мов;

р. еломо́к «повстяна шапка; ярмулка», п. ст. jamułka, jamołka «шапочка духовних осіб, старих людей, хворих»;

непереконливими є спроби пов’язання з укр. [о́глуп] «бовдур» (Bern. I 308) або з п. ст. jałat «блазень; нікчема, ледащо» (‹псл. *jalъ, *jalovъ) чи з укр. я́ловий, рос. ёлкий (Brückner KZ 45, 299);

можливо, запозичення із східних мов;

неясне;

р. [ело́n, ёлоп], бр. е́луп, ёлупень, [ёлупіць] «витріщати» (очі), п. jołop, [jełop] (з укр.);

менш вірогідне пов’язання (Лыткин–Гуляев 337) р. ягель із карел. jägälä, прийнятне лише для р. [я́гала] «ягель»;

запозичене з фіно-угорських мов, можливо, через російське посередництво;

спроби довести питомо слов’янське походження і спорідненість із р. я́года і ягла́ «вид каші» (Zubatý AfSlPh 16, 394; Bern. I 443) сумнівні;

пор. саам. (норв.) jægel «ягель», саам. (терське) jiegel «тс.», споріднені з фін. jäkälä «ягель», карел. jägälä, комі яла (*jäkälä) «тс.», які зводяться до праформи *jäkälä;

р. бр. я́гель;

зіставляється з прус. addle «ялина», лит. ẽglė, [ãglė], лтс. egle, де -g- вторинне (Fortunatov AfSlPh 4, 586; Brückner KZ 46, 206–211), далі припускається спорідненість з ірл. aidlen «ялиця», лат. ebulus (‹ *edh-los), ebulum «бузина», гал. оdocos «тс.» (з алофонією і суфіксом -k-);

пов’язується з іє. *edh-l- від *edh- «гострий» (Pokorny 289–290);

псл. *edla, *edlь;

менш обґрунтоване пов’язання з гр. ἐλάτη (Machek ESJČ 220);

р. ель (бот.) «ялина», бр. ялі́на, п. jodła «ялиця; [ялина]», ч. jedle (жін. р.), ст. jedla «ялиця», слц. jedl’a «тс.», jedlina «ялицевий ліс; (рідк.) гілки з ялиці», вл. jědla «ялиця», нл. jedła «тс.», полаб. jadlă (‹ *jedla) «ялина», болг. ела́ «ялиця», м. ела «ялиця; ялина», схв. jе́лa, слн. jéla, [jala, jél] «тс.», цсл. єль, ѥль «ялиця»;

не зовсім ясне;

р. еломо́к зіставлялося з ермо́лка і розглядалося як запозичення з тюркських мов (тур. yağ- murluk «дощовик (плащ)», yağmur «дощ»);

р. [еломо́к] «ярмулка; тюбетейка; феска»;