ЯКУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
яку́т «представник народу тюркської групи»
не зовсім ясне;
пов’язується з евен. jako (яко) «якут», що є староякутською формою сучасної самоназви якутів saxa (саха) «якут» (Убрятова Яз. нар. СССР II 403) від тюрк. jaka «край, межа; берег», тобто «окраїнні мешканці» (пор. тур. yaka «край, межа», крим.-тат. jaγa, як. caђа «тс.»);
пояснюється також з евен. яко «якут», що є трансформацією самоназви якутів саха в евенкійській мові (Кулаковский Статьи и материалы по якутскому языку 1946, 100);
р. бр. яку́т «якут», п. ч. слц. вл. Jakut «тс.», болг. яку́ти (мн.) «якути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Яку́тія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яку́т «якут» | білоруська |
| яку́ти «якути» (мн.) | болгарська |
| Jakut «тс.» | верхньолужицька |
| jaγa | кримсько-татарська |
| Jakut «тс.» | польська |
| яку́т «якут» | російська |
| Jakut «тс.» | словацька |
| yaka | турецька |
| jaka «край, межа; берег» | тюркські |
| Jakut «тс.» | чеська |
| caђа | якутська |
| jako «якут» (яко) | ? |
| saxa «якут» (саха)(Убрятова Яз. нар. СССР II 403) | ? |
| яко «якут» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України