ЩЕБЕТУН — ЕТИМОЛОГІЯ

щебета́ти «співати (про птахів -- ластівок, солов’їв, жайворонків тощо); (перен.) говорити швидко, жваво (переважно про жінок та дітей)»

псл. ščьbьtati (ščьbotati) «тс.»;
утворення звуконаслідувального характеру;
сумнівним є зближення (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25, AfSlPh 34, 13; Горяев 428) з лит. skambėˊti «звучати, дзвеніти»;
р. щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно», бр. шчабята́ць «тс.», др. щьбьтати «щебетати (про птахів)», п. szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)», ч. štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти», слц. štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)», вл. šćebotać, нл. šćabotaś, слн. ščebetáti «тс.», цсл. штьбьтати «щебетати (про птахів)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ще́бiт
ще́бет «щебетання»
щебета́шка «щебетуха (про пташку і жінку)»
щебеті́й «той, що щебече; базіка»
щебеті́ти «щебетати»
щебетли́вий
щебетни́ця «цокотуха»
щебетня́ва «тс.»
щебету́н «щебетливий птах; базіка»
щебету́ха
щебетю́ха «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчабята́ць «тс.» білоруська
šćebotać верхньолужицька
щьбьтати «щебетати (про птахів)» давньоруська
skambėˊti «звучати, дзвеніти» литовська
šćabotaś нижньолужицька
szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)» польська
ščьbьtati «тс.» (ščьbotati) праслов’янська
щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно» російська
štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)» словацька
ščebetáti «тс.» словенська
штьбьтати «щебетати (про птахів)» церковнослов’янська
štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України