ЩЕБЕТУН — ЕТИМОЛОГІЯ
щебета́ти «співати (про птахів -- ластівок, солов’їв, жайворонків тощо); (перен.) говорити швидко, жваво (переважно про жінок та дітей)»
псл. ščьbьtati (ščьbotati) «тс.»;
утворення звуконаслідувального характеру;
сумнівним є зближення (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25, AfSlPh 34, 13; Горяев 428) з лит. skambėˊti «звучати, дзвеніти»;
р. щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно», бр. шчабята́ць «тс.», др. щьбьтати «щебетати (про птахів)», п. szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)», ч. štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти», слц. štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)», вл. šćebotać, нл. šćabotaś, слн. ščebetáti «тс.», цсл. штьбьтати «щебетати (про птахів)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ще́бiт
ще́бет
«щебетання»
щебета́шка
«щебетуха (про пташку і жінку)»
щебеті́й
«той, що щебече; базіка»
щебеті́ти
«щебетати»
щебетли́вий
щебетни́ця
«цокотуха»
щебетня́ва
«тс.»
щебету́н
«щебетливий птах; базіка»
щебету́ха
щебетю́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчабята́ць «тс.» | білоруська |
| šćebotać | верхньолужицька |
| щьбьтати «щебетати (про птахів)» | давньоруська |
| skambėˊti «звучати, дзвеніти» | литовська |
| šćabotaś | нижньолужицька |
| szczebiotać «щебетати (про птахів, дітей, молодих жінок)» | польська |
| ščьbьtati «тс.» (ščьbotati) | праслов’янська |
| щебета́ть «щебетати; говорити швидко й безперервно» | російська |
| štebotati «щебетати (про птахів, жінок, дітей)» | словацька |
| ščebetáti «тс.» | словенська |
| штьбьтати «щебетати (про птахів)» | церковнослов’янська |
| štěbetati «щебетати; ґелґотіти (про гусей); цокотіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України