ЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ще «додатково до того самого; знову, заново, повторно» (присл.)
псл. (j)ešče;
достовірної етимології не має;
зводиться до іє. *etsku̯e/edsku̯e, де *ed вказівний займенник, *ku̯e післяйменник «і», елемент -s- є інфіксом у первісному сполученні *ed ku̯e (ЭССЯ 6, 32–33);
пов’язується з дінд. áččhā «до, напроти», гр. ἔστε «до, поки», лат. ūsque «аж до; безперервно, постійно» (Machek ESJČ 224; Uhlenbeck 4; Младенов 406; Соболевский ЖМНП 1886, 146; Mеillet MSL 9, 375);
виводиться також з псл. *et-če (*etsče) (‹ іє. *etqe/etsqe), зіставлюваного з лат. atque, ав. atča «і, і притому, а також» (Потебня AfSlPh III 376; Преобр. І 219; Bern. I 454; Mеillet Åtudes 155, IF Anz. 21, 85), з іє. *adsqe, де значення «до» відображене в лат. ad «до», дірл. ad, гот. дісл. at, двн. aӡ «тс.» (Bern. I 454);
зіставляється з ос. æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča);
псл. (j)ešče пояснюється також (Vaillant RES 25, 104–105) як праслов’янське утворення, що виникло з *(j)est-je, форми с. р. одн. дієприкметника від дієслова (j)est, byti з первісним значенням «справжнє»;
р. ещё, бр. яшчэ́, [ішчэ́], др. еще, още, п. jeszcze, ч. ještě, слц. ešte, вл. hišće, (розм.) šće, нл. hyšći, полаб. jist, болг. о́ще, [е́шче], м. уште, схв. jо̏ш, jо̏шт(е), слн. šè, [šče, ešče], стсл. ѥштє;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
иши
«ще»
ище́
іще́
ше
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| atča «і, і притому, а також» | авестійська |
| яшчэ́ | білоруська |
| о́ще | болгарська |
| hišće (розм.) | верхньолужицька |
| šće (розм.) | верхньолужицька |
| at | готська |
| ἔστε «до, поки» | грецька |
| aӡ «тс.» | давньоверхньонімецька |
| áččhā «до, напроти» | давньоіндійська |
| ad | давньоірландська |
| at | давньоісландська |
| еще | давньоруська |
| *etsku̯e/edsku̯e | індоєвропейська |
| *adsqe | індоєвропейська |
| ūsque «аж до; безперервно, постійно» | латинська |
| atque | латинська |
| ad «до» | латинська |
| уште | македонська |
| hyšći | нижньолужицька |
| æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča) | осетинська |
| jist | полабська |
| jeszcze | польська |
| *et-če (*etsče)(‹ іє. *etqe/etsqe) | праслов’янська |
| ещё | російська |
| ш | сербохорватська |
| ešte | словацька |
| šè | словенська |
| ѥштє | старослов’янська |
| ішчэ́ | українська |
| още | українська |
| е́шче | українська |
| šče | українська |
| ešče | українська |
| ještě | чеська |
| *ed | ? |
| післяйменник «і» | ? |
| -s- | ? |
| значення «до» | ? |
| *(j)est-je | ? |
| значенням «справжнє» | ? |
ако́т (вигук, яким відганяють котів)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку кот(а),– Див. ще а1, кіт;
бр. [ако́та], п. [a kota];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ако́та́
акоту́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ако́та | білоруська |
| a kota | польська |
| а | ? |
| кот | ? |
| кот | ? |
| ще | ? |
бе́лечка «овечка»
пор. ще слц. belička «біла овечка»;
пов’язується з рум. băl «білий (про тварину)» (Scheludko 127; Vrabie Romanoslavica 14,. 131);
загальноприйнятої етимології не має;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| băl «білий (про тварину)» | румунська |
| belička «біла овечка» | словацька |
| ще | ? |
бі́лка
на думку більшості дослідників, назва, похідна від прикметника бі́лий;
др. бѣла вѣверица вважається свідченням того, що бѣлъка спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214–215; Булаховский Труды ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 86);
інше пояснення припускає спорідненість з лат. fēlis «куниця, кішка», двн. bilih «вовчок» (Petr BB 21, 209; Loewenthal 6). -Див. ще бі́лий;
р. бе́лка, бе́ла, др. бѣла, бѣлъка, п. ст. białka, болг. бя́лка (зоол.) «ласка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бі́лик
«самець білки»
білченя́
більча́
бі́лячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бя́лка «ласка» (зоол.) | болгарська |
| bilih «вовчок» | давньоверхньонімецька |
| бѣла вѣверица | давньоруська |
| бѣла | давньоруська |
| fēlis «куниця, кішка» | латинська |
| białka | польська |
| бе́лка | російська |
| бе́ла | українська |
| бѣлъка | українська |
| бі́лий | ? |
| бѣлъка | ? |
| ще | ? |
| ще | ? |
| białka | ? |
брат
псл. bratrъ, bratъ;
споріднене з гр. φρατηρ, φρατωρ «член фратрії», прус. brāti, bratrikai (мн. зменш.) «братки», лит. broterelis «братик», лтс. brātarītis «братець», дінд. bhratā «брат», ав. brātar-, ос. ärvad, вірм. ełbair, лат. frāter, ірл. brāthir, гот. brōþar, двн. bruoder, тох. А рrасаr, тох. В procer «тс.»;
пор. ще зменш. лит. brólis, лтс. brālis, іллір. Βρα;
недостатньо обґрунтоване пов’язання слов’янських форм з іє. *bher-, bhra- «нести, родити» (Горяев 26–27);
р.бр.болг. м. брат, др. братъ, братръ, п. brat, ст. bratr, ч. bratr, ст. brat, слц. brat, вл. bratr, brat, (мн.) bratřa, нл. brat, bratš, полаб. brot, схв. брȁт, слн. bràt, стсл. братръ, братъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бpamúxa
«тс.»
бра
«брате»
братeйка
«братик»
брата́к
«друг»
брата́н
«племінник»
брата́нич
брата́нна
«дочка брата»
брата́нок
брата́ти
«здружувати»
брата́тися
брата́ч
«тс.»
бра́таш
«тс., брат»
брата́шшя
«братці»
братва́
бра́тейко
брате́льник
«старший брат церковний»
брате́рник
«тс.»
брате́рній
брате́рство
брати́ло
«брата»
брати́м
«побратим»
брати́мство
«побратимство»
бра́тин
брати́на
«братуха, [дружина брата Пі]»
брати́ня
брати́телі
«двоюрідні брати і сестри»
брати́ця
«дружина брата»
бра́тичич
«тс. (по брату)»
брати́ща
(зб.)
братівство́
«брати»
(зб.)
братівщина
«тс.; військова дружина, загін»
бра́тія
братки́
«вид хлібного печива»
(мн.)
бра́тнин
бра́тній
братня́к
«син дядька чи тітки»
братня́чка
«дочка дядька чи тітки»
брато́ва́
«тс.; дружна компанія»
братови́зна
«спадщина після брата»
братра́нець
«тс.»
бра́тство
бра́ття
брату́нок
бра́тунь
брату́сь
бра́тця
«брати»
бра́тчик
бра́тчик
«брат; член братства (церковного тощо); член Січі»
братчина́
«братство»
бра́тчиця
«учасниця в дівочому братстві»
бра́тщина
«церковне братство»
братьо́
«тс.; товариш, побратим, двоюрідний брат»
бра́шень
«тс.»
брита́нець
бря
«тс.»
й
по́брат
«побратим»
побратим
побрати́мець
побрати́мий
побрати́мство
побра́тний
по́бро
«тс.»
ро́збрат
«ворожнеча»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| brātar- | авестійська |
| bratr (мн.) | верхньолужицька |
| brat (мн.) | верхньолужицька |
| bratřa (мн.) | верхньолужицька |
| ełbair | вірменська |
| brōþar | готська |
| φρατηρ | грецька |
| bruoder | давньоверхньонімецька |
| bhratā «брат» | давньоіндійська |
| братъ | давньоруська |
| Βρα | іллірійська |
| *bher- | індоєвропейська |
| brāthir | ірландська |
| frāter | латинська |
| brātarītis «братець» | латиська |
| brālis | латиська |
| broterelis «братик» | литовська |
| brólis | литовська |
| брат | македонська |
| brat | нижньолужицька |
| bratš | нижньолужицька |
| ärvad | осетинська |
| brot | полабська |
| brat | польська |
| bratrъ | праслов’янська |
| brāti | прусська |
| брȁт | сербохорватська |
| brat | словацька |
| bràt | словенська |
| братръ | старослов’янська |
| братръ | українська |
| братъ | українська |
| bratr | чеська |
| bratъ | ? |
| φρατωρ «член фратрії» | ? |
| зменш «братки» | ? |
| А | ? |
| procer «тс.» | ? |
| ще | ? |
| brólis | ? |
| bhra- «нести, родити» | ? |
| брат | ? |
| bratr | ? |
| brat | ? |
буга́й «вид дерева з неприємним запахом, подібного до оцтового Me; вид кімнатної квітки МСБГ; вид гороховидної рослини О» (бот.)
неясне;
можливо, походить від тюркських назв рослин типу тур. boğan букв. «задушливий» (it boğan «аконіт», kurt boğan «тс.»);
пор. ще етимологічно неясні п. bugaj (невиразно окреслена назва місцевості; місця, розташовані над водою, Sławski І 48), р. бу́га «низинні береги річки, зарослі вербняком, осокориною, чагарником» (Фасмер І 227–228);
р. [бугань] (вид рослини), [бугонь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бугаї
«журавлина, Vaccinіum oxycoccos L.»
бугайни́к
«ромашка, рум’янок, Matricarіа chamomilla L.; петрів хрест, Lathraea squamaria L. Mak»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bugaj (невиразно окреслена назва місцевості; місця, розташовані над водою, Sławski І 48) | польська |
| бу́га «низинні береги річки, зарослі вербняком, осокориною, чагарником» | російська |
| бугань (вид рослини) | російська |
| boğan | турецька |
| бугонь «тс.» | українська |
| ще | ? |
віж «присяжний пристав у справах, що підлягали судові воєвод і повітових старост; арбітр, посередник; возний» (заст.)(XV--XVII ст., вперше засвідчено в 1430)
очевидно, з давнішого ѵěžь «знавець (законів)» (пор. др. вѣжь «знавець», 1400), утвореного від дієслова věděti «знати»;
Піскунов подає форму множини вожі, яка може свідчити про вплив дієслова вози́ти і терміна во́зний.֊ Див. ще ві́дати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виж
«тс.»
віжове́
«плата, що давалася віжам»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ѵěžь «знавець (законів)» (пор. др. вѣжь «знавець», 1400) | ? |
| věděti «знати» | ? |
| вожі | ? |
| яка | ? |
| вози́ти | ? |
| во́зний | ? |
| ще | ? |
гарна́ґати «гомоніти, балакати»
очевидно, результат контамінації дієслів [гараба́кати] «горлати; варнякати» або га́мори́ти «гомоніти» і варня́кати. Див. ще варня́кати, гам, гараба́кати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гараба́кати «горлати; варнякати» | ? |
| га́мори́ти «гомоніти» | ? |
| ще | ? |
| ще | ? |
герб «гордість»
можливо, зазнало семантичного впливу з боку герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).– Див. ще гре́бати;
очевидно, похідне утворення від [ге́рбувати] «гребувати, гордувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).-- | ? |
| ще | ? |
| ге́рбувати «гребувати, гордувати» | ? |
гибля́к «ліс-кругляк»
;
пор. семантично близьке гибча́стий коровай «округлий коровай» Ж– Див. ще ві́блий;
результат видозміни деетимологізованої форми [вібля́к] «тс.; кругла колода», утвореної від прикметника [ві́блий (о́блий)] «круглий, циліндричний», під впливом слів *гиба́ти «гнути», [гибки́й] «гнучкий» і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гибча́стий коровай «округлий коровай» | ? |
| ще | ? |
| вібля́к «тс.; кругла колода» | ? |
| ві́блий «круглий, циліндричний» (о́блий)] | ? |
| гиба́ти «гнути» | ? |
| гибки́й «гнучкий» | ? |
ґирла́нка «горлянка, горло»
очевидно, з первісного *гирланка (щодо звукової форми пор. [гиртан] (ВеЛ) замість горта́нь) з ґ, можливо, за зразком [ґарґа́ло (ґарґа́ла)] «горло», [ґарля́нка] «тс.» або п. gardło «тс.» – Див. ще го́рло;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gardło «тс.» | польська |
| гирланка (щодо звукової форми пор. [гиртан] (ВеЛ) | ? |
| ґарґа́ло «горло» (ґарґа́ла)] | ? |
| ґарля́нка «тс.» | ? |
| ще | ? |
джереґе́ля «коса на голові, укладена віночком» (звичайно в мн.: джереґе́лі)
пор. ще ч. cirát «оздоба» з нім. Zíerat «тс.»;
п. ceregiela (частіше в мн.: ceregiele) «жіночі оздоби; церемонії», cregiele «тс.» походить від нім. Ziereréi «оздоба; кокетування, манірність», пов’язаного з Zier «оздоба, прикраса», спорідненим з дінд. dī-dē-ti «блищить, світить», гр. δέαται «сяє», лит. dyrëti «дивитись, витріщивши очі»;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джегере́лі
«тс.»
джеґере́лі
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| δέαται «сяє» | грецька |
| dī-dē-ti «блищить, світить» | давньоіндійська |
| dyrëti «дивитись, витріщивши очі» | литовська |
| Zíerat «тс.» | німецька |
| Ziereréi «оздоба; кокетування, манірність» | німецька |
| ceregiela «жіночі оздоби; церемонії» (частіше в мн.: ceregiele) | польська |
| cirát «оздоба» | чеська |
| ще | ? |
| cregiele «тс.» | ? |
| Zier «оздоба, прикраса» | ? |
кочуба́рка «посмітюха, чубатий жайворонок, Galerida cristata L.» (орн.)
очевидно, результат контамінації слів [кочубе́йка] та [чуба́р] «тс.» – Див. ще кочубе́й, чуб;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кочубе́йка «тс.» | українська |
| чуба́р | українська |
| ще | ? |
огниток «Saprolegnia ferax Nees.» (рибоморий)] (бот.)
пор. ще схв. рибља плȇсан «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль»);
у назвах відбито, очевидно, паразитичний спосіб існування рослини;
очевидно, похідне утворення від гни́ти як приблизна калька наукової назви Saprolegnia, що складається з основ слів гр. σαπρός «гнилий» і λέγνον «кайма, край»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огнитчаки
«Saprolegniaceae»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| σαπρός «гнилий» | грецька |
| рибља «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль») | сербохорватська |
| плȇсан «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль») | сербохорватська |
| ще | ? |
| гни́ти | ? |
| λέγνον «кайма, край» | ? |
ме́рти «вмирати; завмирати»
іє. *mer- «умирати»;
псл. *merti, mьrǫ «умирати, умираю», пов’язане чергуванням голосних з mоrь «мор, епідемія»;
споріднене з лит. mirti «умирати», лтс. miřt, лат. morē «ТС.», дінд. márati «помирає», гр. ἔμορτεν «помер», ав. mərəti- «смерть», гот. maurþr «убивство», двн. mord «тс.»;
р. мере́ть, умира́ть, бр. ме́рці, др. мьрѣти, мерети, п. mrzeć, ч. mříti, слц. mrieť, вл. mrěć, нл. mrěś, болг. мра, м. мртвее «мертвіє», схв. мре́ти, слн. mréti, стсл. мрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відуме́рти
відуме́рщина
«спадщина»
вміру́щий
«померлий; помираючий»
заме́рти
«завмерти»
замирати
заміра́йло
«такий, що впадає в летаргічний сон, слабосила людина»
заміру́ха
«жінка, що завмирає»
замра́
зме́рщина
зміра́ти
«умирати, вимира́ти»
зумерщина
«тс.»
мере́ти
«мерти»
ме́рлевиця
«колишнє русло річки»
мерле́ць
«мрець»
ме́рлий
«мертвий»
мерли́ни
«поминки»
мерли́нки
«тс.»
ме́рліх
«мертве болото»
мерлю́к
«мрець»
мерля́к
«труп, мрець; смертний Ж; глибоке коряжливе місце в річці Ч»
мерля́тина
«собачий або цапиний запах»
мертвене́ць
«мрець»
ме́ртве́нний
мертве́ць
мертве́цька
мертве́цький
мертвечи́на
мертве́ччина
мертве́шниця
«м’ясна муха, Sarcophaga carnaria; муха, що сідає на трупи, Sarcophaga mortuorum Ж»
мертвещи́на
«мертвечина»
ме́ртви́й
мертви́ня
«смерть (у ворожінні на картах)»
мертви́ти
«убивати, позбавляти життя; бажати смерті кому-небудь»
ме́ртви́ця
«неплодоносний підґрунт; загибле зерно гречки Ж; галька під чорноземом О; земля, глина з глибини МСБГ; грузьке болото Ч»
мертві́ти
«робитися нерухомим, мертвим»
мертво́та́
мертво́тний
мертву́щий
«мертвящий»
ме́ртвя́к
мертвя́чка
«епідемія; погана погода; неврожайний шар землі О»
мерте́ць
«мрець»
меру́щий
«умираючий»
мерцвя́
мерцвя́к
мерча́к
«тс.»
ме́рчик
«маленький мрець»
мерчу́к
«мертвонароджений»
меря́ник
«мрець»
мре́ти
«умирати»
мрець
мру́чий
«смертний; умираючий»
на-умі́р
«тс.; до смерті, знищуюче»
навмиру́ще
«на вірну смерть»
навмі́р
«невідкладно, дуже необхідно»
невмира́ка
«безсмертний (лицар)»
невмиру́чий
невмиру́щий
невміра́йко
«тс.»
обме́рти
«знепритомніти; заціпеніти»
поме́р
«смерть»
померémє
«погибель; каліцтво від народження»
помертле́нник
«небіжчик»
при́мерки
«епідемія»
умерле́ць
«мрець»
умерли́ни
«смерть і пов’язані з нею народні обряди»
уме́рчик
«тс.»
умиру́щий
«смертний; умираючий; мрець»
уміра́чка
«епідемія; смерть»
умре́ць
«мрець»
ще
«на смерть»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mərəti- «смерть» | авестійська |
| ме́рці | білоруська |
| мра | болгарська |
| mrěć | верхньолужицька |
| maurþr «убивство» | готська |
| ἔμορτεν «помер» | грецька |
| mord «тс.» | давньоверхньонімецька |
| márati «помирає» | давньоіндійська |
| мьрѣти | давньоруська |
| *mer- «умирати» | індоєвропейська |
| morē «ТС.» | латинська |
| miřt | латиська |
| mirti «умирати» | литовська |
| мртвее «мертвіє» | македонська |
| mrěś | нижньолужицька |
| mrzeć | польська |
| *merti | праслов’янська |
| мере́ть | російська |
| мре́ти | сербохорватська |
| mrieť | словацька |
| mréti | словенська |
| мрѣти | старослов’янська |
| умира́ть | українська |
| мерети | українська |
| mříti | чеська |
| mьrǫ «умирати, умираю» | ? |
| mоrь «мор, епідемія» | ? |
іще́
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti | авестійська |
| čа | авестійська |
| іþ | готська |
| ἔστε «аж, поки» | грецька |
| ἔτι | грецька |
| τε | грецька |
| ἄψ | грецька |
| ἄπ | грецька |
| ácchā˘ «до, аж до» | давньоіндійська |
| áti | давньоіндійська |
| са | давньоіндійська |
| at-ča | давньоперська |
| *aske | індоєвропейська |
| *ad- | індоєвропейська |
| *eskhe | індоєвропейська |
| *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) | індоєвропейська |
| *et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») | індоєвропейська |
| usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) | латинська |
| et | латинська |
| que | латинська |
| abs | латинська |
| ӕstæi «потім» | осетинська |
| je- | праслов’янська |
| *etče | праслов’янська |
| *čе | праслов’янська |
| ošče | праслов’янська |
| (j)ešče | праслов’янська |
| іšče | праслов’янська |
| *jšče | праслов’янська |
| його́ | українська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e | ? |
| ab | ? |
ко́пка «невелика заглибина або ніша, куди загортають жар»
менш переконливе тлумачення основи коп- у даному разі як результату метатези іє. *peku- «пекти», паралельної до лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (Непокупний тж) – Див. ще ко́вбиця;
зіставляється також (Непокупний Мовозн. 1974/6, 60) з копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]);
очевидно, результат спрощення і фонетичних змін давнішої форми *[ко́вбка], пов’язаної з [ко́вбиця] «запічок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́почка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *pek «пекти» | індоєвропейська |
| cept «тс.» | латиська |
| kèpti «пекти» | литовська |
| коп- | ? |
| ще | ? |
| копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]) | ? |
| ко́вбка | ? |
| ко́вбиця «запічок» | ? |
ха́млати «повільно, з великими труднощами жувати»
експресивне утворення звуконаслідувального характеру від вигуку хам! – Див. ще хам!2;
ч. [chamlat] «швидко ковтати, жадібно їсти», chamúlat’ «їсти з повним ротом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хаме́ли́ти
«тс.»
ха́мляти
«тс.»
хамну́ти
«гамнути, з’їсти, ковтнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chamlat «швидко ковтати, жадібно їсти»«їсти з повним ротом» | чеська |
| chamúlat' «швидко ковтати, жадібно їсти»«їсти з повним ротом» | чеська |
| хам | ? |
| ще | ? |
хті́ти
псл. xъtěti, чергуванням пов’язане з xotěti;
фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму, спричиненої частим вживанням цього дієслова як допоміжного, пор. дальше його скорочення в болг. ща ‹ хъшту «хочу», ще «хоче», яке вживається для утворення майбутнього часу дієслів: ще пиша «писатиму»;
пор. також і схв. ћу, ћеш, ће і т. ін. в тій самій функції;
бр. [хцець], п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, нл. kśěś, схв. хте̏ти, стсл. хътhти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хти́вий
хти́вість
хті́вши
«якщо треба, коли хочеш»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хцець | білоруська |
| ща «хочу» | болгарська |
| хъшту «хочу» | болгарська |
| chcyć | верхньолужицька |
| kśěś | нижньолужицька |
| chcieć | польська |
| xъtěti | праслов’янська |
| ћу | сербохорватська |
| ти | сербохорватська |
| chciet' | словацька |
| хътhти | старослов’янська |
| chtíti | чеська |
| дальше | ? |
| ще «хоче» | ? |
| ще пиша «писатиму» | ? |
| також | ? |
| ћеш | ? |
| ће | ? |
| в | ? |
| в | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України