ШУГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

непереконливі також пов’язання з укр. ху́ха «дмухання вітру» (Потебня РФВ IV 197; Горяев 426), а також із н. schwingen «махати» (Потебня, там само);

очевидно, пов’язане з вигуком шугу́ (‹ шу) для відгону птахів;

пов’язання (Vasmer WuS III 200) з арготичним префіксом шу- і пуга́ть сумнівне навіть для російської мови;

р. шуга́ть «проганяти криком, шумом», бр. шуга́ць «палахкотіти; дути поривчасто (про вітер); махати (крилами)»;

похідне утворення афективного характеру від розшугну́ти «розчинити» (зокрема, про сильний подув вітру), пов’язаного з шуга́ти «дути сильними поривами» (див.);

пор. тря́сця «лихоманка», утворене від трясти́;

можливо, пов’язане з шуга́ти «кидатися»;

не зовсім ясне;

пор. п. [fujawica] «завірюха», ч. слц. fujat’ «віяти» (про вітер зі снігом), fujigat’ «тс.» від fu- (Machek ESJČ 147);

одзвінчення к відбулося, можливо, під впливом дієслова шуга́ти «дути сильними поривами»;

звуконаслідувальне утворення від хук (‹ ху) «дуття, повівання»;

;

н. бав.-австр. [Schweinzer], н. Schweizer «тс.» походить від н. Schweiz «Швейцарія», пов’язаного зі Schwyz «Швіц» (назва кантону і міста у Швейцарії);

слц. šuhaj «хлопець, юнак» походить від уг. suhanc «підліток; парубок; хлопчaк; вуличний хлопчисько», що виникло з давнішої форми suhancár «швейцарець», запозиченої з німецької мови;

запозичення зі словацької мови;

ч. [šohaj, šuhaj], слц. šuhaj «тс.»;

пор. тур. čoḫa «довгий каптан»;

припускається запозичення з тюркських мов;

р. [шуга́й] «старовинний верхній жіночий одяг (вид кофти, вид сарафана); вид чоловічої свитки»;