ШНУР — ЕТИМОЛОГІЯ

шнур «тонка вірьовка; одиниця виміру землі»

запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом польської;
н. Schnur (‹ свн. snuor, двн. snuor «шнур») є словом прагерманського походження, пор. снідерл. гол. snoеr «шнур», дангл. snēre «струна арфи», дісл. snøri «сплетений канат», гот. snōrjō «кошик, сітка»;
споріднене з лит. nãras «петля», тох. ñre «шнур, нитка»;
іє. *(s)ner- «плести, вити»;
р. бр. болг. м. шнур «шнур», п. sznur «шнур; одиниця виміру землі», ч. šňůra «шнур», слц. šnúra, вл. šnóra, нл. šnora, полаб. šnür «тс.», слн. šnerovec;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зашну́р-ний «зашнурований»
за́шнурок «зашморг»
шнурі́вка
шнуркува́ти «оздоблювати сукно кольоровими шнурками»
шнуро́ва́нє «шнуровання; шнури»
шнурови́ці «корсет; шнурівка»
шну́ровиця «шнурок; шнурівка»
шнуро́к
шнуру-ва́тися
шнурува́льний
шнурува́ння «вірьовка для ув’язування соломи, сіна, снопів і т. ін. на возі»
шнурува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шнур «шнур» білоруська
шнур «шнур» болгарська
šnóra верхньолужицька
snoеr «шнур» голландська
snōrjō «кошик, сітка» готська
snēre «струна арфи» давньоанглійська
snuor «шнур» давньоверхньонімецька
snøri «сплетений канат» давньоісландська
*(s)ner- «плести, вити» індоєвропейська
nãras «петля» литовська
шнур «шнур» македонська
šnora нижньолужицька
Schnur (‹ свн. snuor, двн. snuor «шнур») німецька
šnür «тс.» полабська
sznur «шнур; одиниця виміру землі» польська
шнур «шнур» російська
snuor середньоверхньнімецька
snoеr «шнур» середньонідерландська
šnúra словацька
šnerovec словенська
ñre «шнур, нитка» тохарська А
šňůra «шнур» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України