ШКІРОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

шкі́ра «зовнішній покрив тіла людини й тварини; матеріал з обробленої шкури вбитої тварини»

з огляду на західноукраїнське поширення слова шкі́ра, можливе запозичення з польської мови (п. skýra) із субституцією польського -о́- українським -і-, пор. п. łóżko – укр. лі́жко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заскі́рний
заскі́рник «вугор»
зашке́рник «тс.»
зашкі́рний
надшкі́р'я
надшкі́рень «верхня частина шкіри, епідерміс»
надшкі́рина «тс.»
наскі́рниця «верхня частина шкіри; епітелій»
нашкі́рень «тс.»
нашкі́рний
нашкі́рниця «тс.»
підскі́рниця «вид гіпоміцетів (Rizomorpha)»
підшкі́рний
пошкі́р-ний «про рукав: зроблений із цільної овечої шкури»
скі́-рочка «скоринка»
скі́ра «шкіра; шкура»
скіри́стий «шкірястий»
скі́рний «шкіряний»
скі́рниця «власне шкіра на ремінь»
скі́рня «чобіт»
скі́ряний
шкири́нка «скорина»
шки́рка
шкі-ри́стий «подібний до шкіри»
шкі́рений «тс.»
шкі́рка «скорина»
шкі́рний
шкірни́цтво «чинбарня»
шкірчи́на «шкірка Нед; шкурка Г»
шкі́ряни́й
шкіряни́к «робітник шкіряної промисловості; (розм.) лікар-дерматолог»
шкіря́нка
шкіря́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
łóżko польська
skýra skýra польська
шкі́ра українська
лі́жко українська

заскору́злий «зашкарублий»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;
бр. заскару́злы;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
заскару́злы білоруська
kora праслов’янська
заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути» російська
скора́ «шкура, шкіра» російська
шку́ра російська
кора́ російська
скору́знуть російська
шкі́ра українська
кора́ українська
заскору́злый ?
скору́злый «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)» ?

сві́рка «зв’язка у батога, ремінець, яким батіг прикріпляється до пужална»

паралелізм початкових сш, як у [скі́рашкі́ра] та ін;
псл. sъvora «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *sъverti «зімкнути», утвореним з префікса sъ- «з-, разом» і дієслова *verti «замикати»;
р. сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора», сво́рка «тс.», бр. [шво́рка] «мотузка», п. ст. swora «зграя собак; ремінь для собак», ч. svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [svora] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. svorka «зграя (собак)», слн. svîra «розвора», с.-цсл. съвора «пряжка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

свірник «гак, який утримує розвору»
сво́ра «розвора»
швара «плетений шнурок»
шво́рка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шво́рка «мотузка» білоруська
swora «зграя собак; ремінь для собак» польська
sъvora «зв’язка, вірьовка» праслов’янська
*sъverti «зімкнути» праслов’янська
sъ- «з-, разом» праслов’янська
*verti «замикати» праслов’янська
сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора» російська
сво́рка «тс.» російська
съвора «пряжка» сербо-церковнослов’янська
svorka «зграя (собак)» словацька
svо́ra «розвора» словенська
скі́ра українська
шкі́ра українська
svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]» чеська
svora «зв’язка між ціпом і ціпилном» чеська

сере́ш «тонка крига на воді»

пов’язання з р. шершавый, шорох (Фасмер IV 430), як і з іє. *serg- «мороз» (Holub–Kop. 359), помилкове;
паралелізм початкових сш, як у сипі́тишипі́ти, [скі́ра] – шкі́ра та ін;
споріднене з лит. šеr̃kšnas «іній», šarmá «тс.», лтс. sērsna «іній; ожеледиця; наст»;
псл. *seršь/seržь «тонка крига; наст», словотворчо паралельне до *sernъ «наст»;
р. [шерошь] «перший лід, шуга», [шорошь] «тс.», бр. [шарэш], п. [śreż] «тс.», ст. strysz «дрібна крига», ч. [stříž] «тонка крига», слц. [stríž] «наст; іній», [sriež] «тс.», вл. srěž «тонка крига; іній», нл. srěž «донний лід», болг. м. скреж «іній», схв. [сре̑ш, среж (стреж)] «тс.», слн. sréž «наст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засереши́ти «затягти (воду) тонкою кригою» (воду)
шере́ш «крига»
шере́шитися (про річку, коли посередині течії рушає крига)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шарэш білоруська
скреж «іній» болгарська
srěž «тонка крига; іній» верхньолужицька
*serg- «мороз» індоєвропейська
sērsna «іній; ожеледиця; наст» латиська
šеr̃kšnas «іній» литовська
šarmà «тс.» литовська
скреж «іній» македонська
srěž «донний лід» нижньолужицька
śreż «тс.» польська
strysz «дрібна крига» польська
*seršь / seržь «тонка крига; наст» праслов’янська
*sernъ «наст» праслов’янська
шершавый російська
шорох російська
шерошь «перший лід, шуга» російська
шорошь «тс.» російська
сре̑ш сербохорватська
среж «тс.» (стреж)] сербохорватська
стреж сербохорватська
стреж сербохорватська
stríž «наст; іній» словацька
sriež «тс.» словацька
sréž «наст» словенська
сипі́ти українська
шипі́ти українська
скі́ра українська
шкі́ра українська
stříž «тонка крига» чеська

ско́рець «вузький довгий килим»

запозичення з молдавської чи румунської мови;
молд. скоа́рцэ «килим», рум. scoárţă «вовняна селянська постілка» походять від лат. scortea «одяг із шкур», пов’язаного з scortum «шкура», corium «тс.», cortex «кора», спорідненими з псл. kora, skora, укр. кора́, [скора́], шкі́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скорц «узорчаста вовняна тканина, яку вішають на стіну»
ско́рца «невеликий килим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
scortea «одяг із шкур» латинська
scortum «шкура» латинська
corium «тс.» латинська
cortex «кора» латинська
скоа́рцэ «килим» молдавська
kora праслов’янська
skora праслов’янська
scoárţă «вовняна селянська постілка» румунська
кора́ українська
скора́ українська
шкі́ра українська

скорзоне́ра «зміячка, Scorzonera L.» (бот.)

назва зумовлена тим, що у деяких видів скорзонери корені чорного кольору;
іт. skorzonera є складним утворенням з основ іменника skorza «кора», спорідненого з укр. кора́, шкі́ра, і прикметника nero «чорний», що походить від лат. niger «тс.»;
адаптована латинська наукова назва, запозичена з італійської мови;
р. болг. скорцоне́ра, бр. скарцане́ра, п. skorzonera;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скорцоне́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скарцане́ра білоруська
скорцоне́ра болгарська
skorzonera «кора» італійська
nero «чорний» італійська
skorza італійська
niger «тс.» латинська
skorzonera польська
скорцоне́ра російська
кора́ українська
шкі́ра українська

підскі́рниця «ризоморфи (своєрідні нитчасті утворення у грибів, які сприяють їх поширенню), Rizomorpha»

назва зумовлена тим, що ризоморфи розростаються під корою дерева (Словн. бот. 463);
похідні утворення від [скі́ра], шкі́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підшкі́рниця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скі́ра українська
шкі́ра українська

я́щір «ссавець, поширений в Африці та Азії; назва вимерлих плазунів і земноводних» (зоол.)

псл. (j)aščerъ ‹ *aščerъ, найімовірніше, походить з *ask-ščerъ «той, що риє печери, нори», де *ask- пов’язане з псл. *(j)askъ, з яким споріднені укр. [яски́ня] «печера», п. jaskinіa «тс.», а аščerъ – з укр. шкі́ра;
менш імовірні інші етимології, що пояснюють слово як виникле з іє. *ōk’u-sker- «швидкострибуче» (Bern. I 33) або пов’язують другу частину -sker- з іє. *(s)ker- «стрибати» (Черныx II 476), як утворене префіксом (j)a- від псл. *skor- (‹ іє. *(s)ker-/(s)kor-), укр. шкі́ра, тобто «тварина з особливою шкірою» (Ильинский AfSlPh 32, 340; РФВ 76, 248), як споріднене н. (Eid)echse «ящірка», англ. ask(er) «тс.» (Machek ESJČ 224) з дінд. ākhù- «миша, щур» (Потебня РФВ 7, 230), з гр. ἐσχαρός «якась риба» (Zubatý KZ 31, 15), з лат. stēlliō «зоряна ящірка» (Schrader y Walde–Hofm. II 588), з гр. σϰίουρος «білка» (Štrekelj AfSlPh 28, 514–516), з дінд. āścarya- «дивний, особливий» як «дивна тварина» (Machek KZ 64, 264), з фіно-угорським субстратом (пор. фін. hiiri «миша», морд.-ерз. čejeŕ, удм. šyr, манс. täŋkǝr, хант. jöŋkǝr, уг. egér «тс.») (Polák Orbis 1964, 13/2, 575);
р. я́щер «ящір», бр. я́шчар «тс.», я́шчарка «ящірка», др. ящеръ, ящерица «тс.», п. jaszczur «шагрень; (зоол.) саламандра, Salamandra; (палеонт.) ящір», jaszczurka «ящірка; (перен.) змія (про підступну жінку)», ч. ještěr «ящір», ještěrka «ящірка», ст. jěščer, jěščeř «ящір, дракон; ящірка», слц. jašter «ящір; (фольк.) змій; ящірка», jašterica, jašterka «ящірка; (перен.) змія (про жінку)», [(сх.) jaščur] «ящір», [(сх.) jaščurka] «ящірка», вл. ješćer «змія», ješčel «ящірка», ješćelca «тс.», нл. jašćeŕ «ящірка; саламандра», jašćerica «ящірка», полаб. vistăraićă (‹ *jaščerica) «ящірка», схв. (рідк.) [jȁšter] «ящірка», слн. [jâščerica] «ящірка», цсл. аштєръ, аштєрица «тс.», стсл. аштєръ «ящірка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

я́щереня «маля ящірки»
ящери́ний «той, що стосується ящірки»
я́щір «саламандра, Salamandra; назва весняної гри та її головної дійової особи» (зоол.)
я́щірка «невеликий плазун із подовженим тілом, короткими лапками і довгим хвостом, Lacerta agilis, vericlis» (зоол.)
я́щірний «той, що стосується ящера»
я́щірний
ящури́ний «тс.»
ящури́ця «ящірка»
я́щурка «ящірка; саламандра»
ящуря́чий «ящериний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ask(er) «тс.» англійська
я́шчар «тс.» білоруська
я́шчарка «ящірка» білоруська
ješćer «змія»«ящірка»«тс.» верхньолужицька
ješčel «змія»«ящірка»«тс.» верхньолужицька
ješćelca «змія»«ящірка»«тс.» верхньолужицька
ἐσχαρός «якась риба» грецька
σϰίουρος «білка» грецька
ākhù- «миша, щур» давньоіндійська
āścarya- «дивний, особливий» давньоіндійська
ящеръ давньоруська
ящерица «тс.» давньоруська
*ōk'u-sker- «швидкострибуче» індоєвропейська
*(s)ker- «стрибати» індоєвропейська
*(s)ker-/(s)kor- індоєвропейська
stēlliō «зоряна ящірка» латинська
täŋkǝr мансійська
jašćeŕ «ящірка; саламандра»«ящірка» нижньолужицька
jašćerica «ящірка; саламандра»«ящірка» нижньолужицька
(Eid)echse «тварина з особливою шкірою» німецька
vistăraićă «ящірка» (‹ *jaščerica) полабська
*jaščerica полабська
jaskinіa «тс.» польська
jaszczur «шагрень; (зоол.) саламандра, Salamandra; (палеонт.) ящір»«ящірка; (перен.) змія (про підступну жінку)» польська
jaszczurka «шагрень; (зоол.) саламандра, Salamandra; (палеонт.) ящір»«ящірка; (перен.) змія (про підступну жінку)» польська
(j)aščerъ праслов’янська
*ask- праслов’янська
*(j)askъ праслов’янська
аščerъ праслов’янська
*ask-ščerъ «той, що риє печери, нори» праслов’янська
*aščerъ праслов’янська
*skor- (‹ іє. *(s)ker-/(s)kor-) праслов’янська
я́щер «ящір» російська
jȁšter «ящірка» (рідк.) сербохорватська
jašter «ящір; (фольк.) змій; ящірка»«ящірка; (перен.) змія (про жінку)» словацька
jašterica «ящір; (фольк.) змій; ящірка»«ящірка; (перен.) змія (про жінку)» словацька
jašterka «ящір; (фольк.) змій; ящірка»«ящірка; (перен.) змія (про жінку)» словацька
jaščur «ящір» (сх.) словацька
jaščurka «ящірка» (сх.) словацька
jâščerica «ящірка» словенська
аштєръ «ящірка» старослов’янська
egér угорська
šyr удмуртська
яски́ня «печера» українська
шкі́ра українська
шкі́ра українська
hiiri фінська
jöŋkǝr хантийська
аштєръ «тс.» церковнослов’янська
аштєрица церковнослов’янська
ještěr «ящір»«ящірка» чеська
ještěrka «ящір»«ящірка» чеська
jěščer «ящір, дракон; ящірка» (ст.) чеська
jěščeř «ящір, дракон; ящірка» (ст.) чеська
čejeŕ ?

ши́рма «пересувна перегородка»

запозичення з німецької мови;
н. Schirm «парасолька; козирок; абажур; ширма» (‹ двн. skirm, skërm «захист, щит») споріднене з дінд. саrmа, ав. čаrǝmаn- «шкура, шкіра», лат. corium, scortum «шкіра», cortex «кора», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра;
р. болг. ши́рма, бр. шы́рма, схв. ширм «парасолька; абажур; козирок», слн. šírm «абажур; козирок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ширм
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čаrǝmаn- «шкура, шкіра» авестійська
шы́рма білоруська
ши́рма болгарська
skirm давньоверхньонімецька
skërm «захист, щит» давньоверхньонімецька
саrmа давньоіндійська
corium латинська
scortum «шкіра» латинська
cortex «кора» латинська
Schirm «парасолька; козирок; абажур; ширма» (‹ двн. skirm, skërm «захист, щит») німецька
kora праслов’янська
skora праслов’янська
ши́рма російська
ширм «парасолька; абажур; козирок» сербохорватська
šírm «абажур; козирок» словенська
кора́ українська
шкі́ра українська
шку́ра українська

шка́рка «щілина, шпарка»

слц. škárka «щілинка, шпаринка» утворено як зменшувальну форму від škára «щілина, шпара», спорідненого з укр. шкі́ра, шку́ра;
запозичення зі словацької мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
škárka «щілинка, шпаринка» словацька
škára «щілина, шпара» словацька
шкі́ра українська
шку́ра українська

шква́рити «смажити; щось енергійно робити»

утворення, споріднене зі сквар;
до варіативності початкових ск-/шк- пор. шкі́раскі́ра, шкаралу́паскорлу́па тощо;
р. [шква́рить] «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити», бр. [шква́рка] «шкварка», ч. škvařiti «розтоплювати на вогні (сало тощо)», слц. škvarit’ «смажити», нл. škwark «шкварка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́-шкварок
ви́шкварка
шквара «спека»
шкварени́на «лій»
шква́рка
шкварки́й «(про мороз) дуже сильний»
шква́ркнути «ударити; блиснути (про блискавку); кинути, швиргонути, брязнути»
шкваркону́ти «тс.»
шкваркоті́ти «кипіти на вогні (про сало, масло, олію)»
шкваркотня́ «сичання й тріск жиру, що кипить»
шкварни́й «пекучий, палючий»
шква́рно «жарко, палко, пекуче»
шкварну́ти «(хвацько) розпочати (зокрема, про гру на музичному інструменті)»
шква́ро́к «шкварка Г; вишкварка ЛПол»
шкварча́ти «шипіти, сичати; (про вогонь) тріскотіти; (про мороз) тріщати; (про сонце) дуже пекти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шква́рка «шкварка» білоруська
škwark «шкварка» нижньолужицька
шква́рить «смажити; гаряче напалювати (у печі); бити» російська
škvarit' «смажити» словацька
сквар українська
шкі́ра українська
шкаралу́па українська
скорлу́па українська
скі́ра українська
škvařiti «розтоплювати на вогні (сало тощо)» чеська

шкиринда́ «стара сварлива жінка»

експресивне утворення від шкі́ра (пор. [шку́ра] «жінка легкої поведінки»);
до суфіксальної частини пор. ду-ри́нда «дурепа»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шкі́ра (пор. [шку́ра] «жінка легкої поведінки») українська
шку́ра «жінка легкої поведінки» українська
дури́нда «дурепа» українська

шріт «дріб (мисливський); грубо змелене борошно Нед»

н. Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») споріднене з гр. ϰρουτου̃μαι «вимітаю», лат. scrōtum (‹ *scroutum) «(анат.) калитка», sсrūto «досліджую», а також із псл. kora, укр. кора́, псл. skora, укр. шкі́ра, псл. krajati, укр. кра́яти;
запозичення з німецької мови;
р. (рідк.) шрот, бр. шрот «дріб», п. śrut, śrót, (заст.) szrót, (рідк.) szrot (srot), ст. śrzot, szrut «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно», ч. слц. šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт», вл. (розм.) šrót «грубо змелене борошно; дріб; брухт», нл. šrot «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби», болг. (рідк.) шрот «дріб», схв. шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі», слн. šrót «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шроти́на
шротівни́ця
шротува́ти «грубо молоти»
шротъ (шротомъ)(XVIII ст.)
шрут «дріб»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шрот «дріб» білоруська
шрот «дріб» (рідк.) болгарська
šrót «грубо змелене борошно; дріб; брухт» (розм.) верхньолужицька
ϰρουτου̃μαι «вимітаю» грецька
scrōt «поріз» давньоверхньонімецька
scrōtum «(анат.) калитка» (‹ *scroutum) латинська
sсrūto «досліджую» латинська
*scroutum латинська
šrot «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби» нижньолужицька
Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») німецька
śrut (заст.)(рідк.)(srot) польська
śrót (заст.)(рідк.)(srot) польська
szrót (заст.)(рідк.)(srot) польська
szrot (заст.)(рідк.)(srot) польська
śrzot «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно» (ст.) польська
szrut «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно» (ст.) польська
kora праслов’янська
skora праслов’янська
krajati праслов’янська
шрот (рідк.) російська
шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі» сербохорватська
schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок» середньоверхньнімецька
šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт» словацька
šrót «тс.» словенська
кора́ українська
шкі́ра українська
кра́яти українська
šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт» чеська

ха́рити «чистити»

псл. xariti «чистити, скребти»;
пов’язується з іє. *kher- «скребти, терти» (Мельничук Мовозн. 1969/1, 30);
розглядається також як похідне від xarъjü «поганий» (ЭССЯ 8, 20) із псл. *(s)ker- «різати, краяти, дерти», звідки також кора́, шкі́ра, щи́рий (з первісним значенням «чистий») (Петлева Этимология 1968, 139);
схв. ха̏рати, ст. харити «грабувати, спустошувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́ха́р «нехлюй, нечепура; вовк; великий звір»
неха́ра «тс.»
неха́ринець «вовк»
оха́рливий «охайний»
хари́сто «чисто, охайно»
ха́рний «чистий, охайний; гарний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*kher- «скребти, терти» індоєвропейська
xariti «чистити, скребти» праслов’янська
*(s)ker- «різати, краяти, дерти» праслов’янська
рати сербохорватська
xarъjü «поганий» ?
кора́ ?
шкі́ра ?
щи́рий (з первісним значенням «чистий»)(Петлева Этимология 1968, 139). ?
харити «грабувати, спустошувати» ?

хро́ніка «літопис»

запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. chronica (мн.) «хроніки, літопис»);
гр. χρονιϰά «тс.», χρονιϰός «часовий» утворене від χρόνος «час», яке певної етимології не має;
зіставлялося з гр. χόρτος «двір, горîд», псл. *gordъ, укр. го́род, горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити»), з гр. ϰείρω «стригти», умбр. karu «частка», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра (від іє. *(s)ker- «різати, стригти»);
остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) і рази́ти, рі́зати;
р. болг. м. хро́ника, бр. хро́ніка, п. chronik, chronika, kronika, ч. kronika, слц. kronika, chronista «хроніст», вл. krînika, схв. хро̀ника, кро̀ника, слн. krînika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

хро́нік
хроніка́льний
хроніка́р
хроніке́р
хроні́ст
хроні́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хро́ніка білоруська
хро́ника болгарська
krînika верхньолужицька
χρονιϰά «тс.» грецька
χόρτος «двір, горîд» грецька
ϰείρω «стригти» грецька
хро́ника македонська
chronik польська
chronika польська
kronika польська
*gordъ праслов’янська
kora праслов’янська
хро́ника російська
хро̀ника сербохорватська
kronika «хроніст» словацька
chronista «хроніст» словацька
krînika словенська
го́род українська
кора́ українська
кро̀ника українська
karu «частка» умбрська
kronika чеська
χρονιϰός «часовий» ?
χρόνος «час» ?
горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити») ?
skora ?
шкі́ра ?
шку́ра «різати, стригти» (від іє. *(s)ker- ?
раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) ?
рази́ти ?
рі́зати ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України