ШКАНДИБАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шкандиба́ти «кульгати»
не зовсім ясне;
можливо, результат формального й семантичного перетворення в бурсацькому арго лат. scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш»;
не зовсім переконливе пов’язання (Фасмер–Трубачев IV 446) з ди́бати;
р. [шкандыба́ть], п. [szkandybać] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пошканда́ти
«ударившись кінцем об землю, перевернутися (про палицю)»
шкан-ди́бки
«дитяча гра»
шканди́ба
«кривий, кульгавий»
шкандиба́йло
«кривий, кульгавий»
шкандиба́л
«кульгавий; усе, що змушує кульгати, шкандибати (напр., горілка тощо)»
шканди́бенко
«син шкандиби»
шкандибі́вна
«дочка шкандиби»
шканду́лька
«глузлива назва кривої людини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш» | латинська |
| szkandybać «шкандибати» | польська |
| шкандыба́ть | російська |
| ди́бати | українська |
шкандиля́ти «шкандибати»
експресивний варіант синонімічного шкандиба́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шкунделя́ть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шкандиба́ти | українська |
шкутильга́ти «шкандибати, кульгати»
похідне від кульга́ти через афективно-підсилювальну форму кутильга́ти;
початкове ш-, можливо, під впливом шкандиба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
катульга́ти
кутильга́ти
кутульга́ти
«кульгати»
шкатильга́ти
шкатульга́ти
шкити́льг
«вигук на означення шкандибання»
шкитильга́ти
шкітильга́ти
шкутильгну́ти
шкутульга́
штикильга́ти
«шкандибати, кульгати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кульга́ти | українська |
| кутильга́ти | українська |
| шкандиба́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України