ШАЛЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шалі́й «цикута отруйна (віха, [блекіт]), Cicuta virosa L. Маk, Нед; переступень дводомний ([матиця]), Bryonia dioica L. (Claviceps purpurea / Sclerotium) Маk; дурійка (пожитниця п’янка), [дурець], Lolium temulentum L. Маk» (бот.)
утворення, похідні від шалі́ти, що пов’язано з отруйними властивостями рослин, пор. синонімічні назви: дурі́йка, дуре́ць і т. ін;
р. [шале́й] «дурман звичайний, Datura stramonium L.», п. szalej «цикута отруйна (віха), Cicuta virosa L.; (рідк.) блекота чорна, Hyoscyamus niger L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шаленець
«дурійка, Lolium temulentum L. Маk; переступень дводомний, Bryonia diоica L.»
шаленець
шалени́ця
шалійка
шалі́тра
шалія́нка
ша́лька
«дурійка, Lolium temulentum L.»
шелець
шелій
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szalej «цикута отруйна (віха), Cicuta virosa L.; (рідк.) блекота чорна, Hyoscyamus niger L.» | польська |
| шале́й «дурман звичайний, Datura stramonium L.» | російська |
ша́ля «чаша вагівниці»
запозиченe (через польське посередництво) з німецької мови;
н. Schale (свн. schāle, двн. skāla) «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» споріднене з днн. дісл. skāla, що продовжують пгерм. корінь *skel- «різати»;
бр. ша́ля, п. szala «тс.», ч. šálek «чашка», слц. šálka «тс.», нл. šalka «тс.», болг. ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́ліка
«мішок, у якому дають овес коням»
(зменш. від ша́ля)
ша́лька
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́ля | білоруська |
| ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини» | болгарська |
| skāla | давньоверхньонімецька |
| skāla | давньоісландська |
| skāla | давньонижньонімецька |
| šalka «тс.» | нижньолужицька |
| Schale «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» (свн. schāle, двн. skāla) | німецька |
| szala «тс.» | польська |
| *skel- «різати» | прагерманська |
| schāle | середньоверхньнімецька |
| šálka «тс.» | словацька |
| šálek «чашка» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України