ЧОЛОВІЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
чолові́к «особа чоловічої статі; одружений чоловік стосовно своєї дружини; людина; [cелянин; (про вовків) штука]»
псл. čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга»;
загальноприйнятої етимології не має;
за останньою гіпотезою, це складне слово čelo-věkъ, перша частина якого пов’язується з псл. čel’adь «група людей», а друга з лит. vaĩkas «дитя; син», прус. waix «слуга, наймит»;
первісне значення слова – «той, що належить до роду, родини» або «чоловічий член роду» (Zimmer AfSlPh II 346–348; Bern. І 140–141; Moszyński JP 33, 352–354);
праслов’янський новотвір, що не має відповідників в інших індоєвропейських мовах;
брак точних слов’янських відповідників обом компонентам викликав появу інших, більш сумнівних припущень: тлумачення čelo- як «чоло ( підвищення)» (Критенко Вступ 527; КЭСРЯ 489);
пов’язання čelo- з двн. helid «чоловік, боєць, герой», гр. ϰέλωρ «син, нащадок» (Brugmann IF 19 (1906), 213);
з čelo «чоло, лоб» + věkъ «сила», тобто «той, що має силу в лобі» (Šuman AfSlPh 30, 295);
пояснення -věkъ як «сила» (Brückner 79);
розгляд слова як одноосновного čelov-ěk «член племені» (Otrębski LP 7, 1959, 296–297);
виведення ч(е)ловекъ з початкового словекъ (похідного від словити) «той, що говорить, має дар слова» (Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364–365) або з енклітики неозначено-особових займенників типу ч. -kolivěk, п. kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.») (Мартынов Сб. Аванесову 185–192);
р. челове́к «людина», бр. чалаве́к «людина; одружений чоловік», др. чоловѣкъ, чєловѣкъ, чловѣкъ, п. człowiek, ч. člověk, слц. človek, вл. čłowjek «тс.», нл. čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік», полаб. clåvǝk «людина», болг. чове́к «людина; чоловік, мужчина», м. човек, схв. чо̀век «тс.», слн. člîvеk, стсл. чловѣкъ «людина; слуга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вщина
«спадщина від чоловіка (?)»
(у прикладі чоловікуо͡вщину адбирають)] ЛПол
надчолові́к
«надлюдина»
нечолові́к
«нелюд»
нечолові́чий
«нелюдський»
чолов'я́га
чолові́цтво
чолові́цький
чолові́чество
«людство»
чолові́чий
чолові́чина
чоловічи́ско
(збільш. форми від чоловік)
чолові́чисько
«чоловічище»
чолові́чити
«олюднювати, персоніфікувати»
чолові́чище
чолові́чний
«людяний»
чолові́чник
«середній простір у церкві (де звичайно стоять чоловіки)»
чолові́чок
«зіниця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чалаве́к «людина; одружений чоловік» | білоруська |
| чове́к «людина; чоловік, мужчина» | болгарська |
| čłowjek «тс.» | верхньолужицька |
| ϰέλωρ «син, нащадок» | грецька |
| helid «чоловік, боєць, герой» | давньоверхньонімецька |
| чоловѣкъ | давньоруська |
| vaĩkas «дитя; син» | литовська |
| човек | македонська |
| čłowjek «людина; одружений чоловік; чоловік» | нижньолужицька |
| clåvǝk «людина» | полабська |
| kolwiek (наприклад, заст. ч. kdokolivěk «будь-хто», п. ktokolwiek «тс.»)(Мартынов Сб. Аванесову 185--192) | польська |
| człowiek | польська |
| čelověkъ/čьlo-věkъ «людина; чоловік; одружений чоловік; слуга» | праслов’янська |
| čel'adь «група людей» | праслов’янська |
| waix «слуга, наймит» | прусська |
| челове́к «людина» | російська |
| чо̀век «тс.» | сербохорватська |
| človek | словацька |
| člîvеk | словенська |
| чловѣкъ «людина; слуга» | старослов’янська |
| чєловѣкъ | українська |
| чловѣкъ | українська |
| -kolivěk | чеська |
| člověk | чеська |
| як «чоло ( підвищення)» | ? |
| čelo- | ? |
| čelo «чоло, лоб» | ? |
| věkъ «сила» | ? |
| тобто «той, що має силу в лобі» | ? |
| як «сила» | ? |
| čelov-ěk «член племені» | ? |
| ч(е)ловекъ з початкового словекъ «той, що говорить, має дар слова» (похідного від словити)(Микуцкий ИОРЯС 20/4, 364--365) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України