ЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, звуконаслідувальне слово на позначення різких звуків удару одного твердого тіла об друге (тут про звук від клацання вовчих зубів (?) – здогадне тлумачення Б. Грінченка неточне, оскільки йдеться про вовка, що знаходиться на віддалі);

звуконаслідувальне утворення від вигуку чок-чок, який передає голос цього птаха;

звуконаслідувальне утворення;

назва мотивується криком птаха, подібним до чекчек;

пор. iнші його назви чикоті́й, чик, чок, шика́ч;

вигук звуконаслідувального походження, варіант чок, що виник через потреби ритму;