ЧИНЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
чинш «оброк»
запозичене через польське і німецьке (свн. zins «податок, данина») посередництво з латинської мови;
лат. cēnsus «оцінка майна римського громадянина, податний перепис майна; ценз; статистичний облік; перепис; стан, майновий стан»;
р. чинш «оброк», бр. чынш «тс.», п. czynsz «квартирна плата; чинш», ч. činc̦e «квартирна плата», слц. činc̦a, слн. čínc̦ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очиншува́тися
«поселитися на чиїйсь землі за чиншевим правом»
чинч
«тс.»
чи́нча
«оброк; податок, чинш»
чинші́вник
«власник оброчної землі; орендатор; оброчний селянин»
чинші́й
«той, хто платить чинш»
чиншови́к
«тс. СУМ; власник оброчної землі Нед»
чиншува́тися
«платити чинш»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чынш «тс.» | білоруська |
| cēnsus «оцінка майна римського громадянина, податний перепис майна; ценз; статистичний облік; перепис; стан, майновий стан» | латинська |
| czynsz «квартирна плата; чинш» | польська |
| чинш «оброк» | російська |
| činc̦a | словацька |
| čínc̦ «тс.» | словенська |
| činc̦e «квартирна плата» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України