ЦІВКА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. plébiscite «тс.» походить від лат. plēbiscītum «плебісцит, народне голосування», що є результатом злиття виразу plēbis (plebei) scītum, букв. «народне рішення», який складається з іменників plēbis, род. в. від plēbs «народ» і scītum «визначення, постанова, рішення», очевидно, утвореного від scīscеre «пізнавати, вивідувати; висловлюватися, схвалювати, приймати; визначати», пов’язаного із scīre «знати, вирішувати», спорідненим з дінд. chyáti «обрізує, відрізує», ав. sya-, sā- «забороняти, перешкоджати», frasānǝm «руйнування, спустошення», сірл. scīan «ніж», кімр. уsgїen «тс.», гр. σχάω (‹ *skhǝi̯ō) «розсікаю, розтинаю», σχάζω (‹ *skhǝdi̯ō) «тс.», дісл. skeggja «сокира», skeina «легко поранити», двн. skēri «тонкий, гострий (у розшукуванні, пізнанні тощо)», дангл. scīran «розрізняти, розпізнавати», можливо, також псл. cěva, cěvъ, укр. ці́вка (Jóhannesson 813);

сюди ж належать лат. scindēre «різати, розколювати, розсікати, розтинати», гр. σχίζειν «тс., рвати, роздирати», гот. skaidan «ділити, відокремлювати», псл. cěditi «проціджувати», čistú «чистий», укр. ціди́ти, чи́стий (Jóhannesson 17, 818, 823; Klein 1397, 1433);

усі ці форми пов’язані з лат. secāre «зрізувати, стригти, розколювати, обрубувати», псл. *sěkti «рубати, різати, сікти», укр. сі́кти́ (Boisacq 932);

р. болг. плебисци́т, бр. плебісцы́т, п. plebiscyt, ч. слц. вл. plebiscit, м. плебисцит, схв. плебѝсцūт, слн. plebiscít;

псл. cěvа, сěvь;

споріднене з лит. šeivá «починок; цівка», лтс. saiva «тс., човник» (сумніви – Zubatý St. a čl. I 2, 90–92);

давній балтослов’янський ткацький термін, який виник на базі іє. *skoi̯vā, похідного від *sqēi- «різати, відділяти», з яким пов’язані також дінд. chyáti «відрізує», ірл. scīan «ніж», лат. dēscīsco «відпадаю»;

р. це́вка «ціва; одна з кісток ноги птаха», бр. цэ́ўка «тс.», др. цѣвьница «струна; ліра; сопілка (?)», п. cewa, ч. cåva, сívka «шпулька», ст. cívka «судина», слц. cieva, вл. cywa, нл. [cewa], cowa, полаб. cev, болг. цев «шпулька; цівка; ствол, дуло», м. цевка «тс.», схв. це̑в «тс.», слн. cåv, стсл. цѣвь;

похідне утворення від ці́вка;

назва мотивується гладенькою, подібною до трубочки (цівки) ніжкою цього гриба;