ЦЯЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ця́ця «іграшка; розумна, слухняна дитина; щось гарне; вродлива жінка; поважна особа»

звуконаслідувальне утворення, що імітує дитячий лепет;
р. бр. ца́ца, п. саса, cacko;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ца́цка «дитяча іграшка»
ця́цька «цяця»
ця́цькатися «тішитися, бавитися; панькатися»
цяцько́вий
цяця́нка «цяцька»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ца́ца білоруська
саса польська
cacko польська
ца́ца російська

чі́ча «цяця (щось гарне), узагалі (в дитячій мові) гарна річ, іграшка» (виг.)

не зовсім ясне;
можливо, виникло внаслідок фонетичних змін з початкового ця́ця, при яких не виключений також вплив з боку чі́ча (чі́чка) «квітка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ця́ця ?
чі́ча «квітка» (чі́чка) ?

тя́ти

псл. tęti (tьnǫ) «тяти»;
споріднене з лит. tìnti (tinù) «відбивати (косу)», далі, можливо, з гр. τέμνω «ріжу», іон., дор. τάμνω «тс.», гр. τόμος «розріз, відрізок», τομός «той, що ріже», ірл. tamnaim «калічу», можливо, лат. aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді»);
інший ступінь чергування в нл. ton, toń «вирубка в лісі»;
припускається (Machek ESJČ 644) можливість існування паралельних коренів – *temǝ (звідки грецькі, латинські, ірландські форми) і *tenǝ (звідки слов’янські і балтійські форми);
р. тять (тну) «бити», бр. цяць (тну), др. тяти, тьну «рубати, сікти», п. ciąć (tnę), ч. títi, слц. t’at’, вл. ćeć, нл. śěś, слн. [tẹ́ti (tnèm)], стсл. тѧти (тьнѫ);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́тин
витина́нка
витина́ти
витина́тися «вирізнятися, виділятися»
ви́тинка «витівка»
ви́тинок «вирізка, відрізок»
витятись «ударитися»
відтина́ти
відтина́тися «захищатися, різко відповідати»
ві́дти́нок
втина́ти
дотина́ти «дорізувати, дорубувати; [допікати, дошкуляти Г]»
до́тинки «дошкуляння»
затина́ка «заїка»
затина́ти «ударяти, починати рубати; робити щось енергійно; [допікати, докоряти]»
затина́тися «зупинятися, перериваючи яку-небудь дію; наполягати, упиратися; чіплятися, затримуватися; [ударятися; заїкатися]»
зати́нка «нижня частина веретена (після зарубки)»
зати́нчивий «упертий, непоступливий»
зати́нчливий «тс.»
затьо́н «зарубка; вперта людина»
затя́тий
натини́на «овеча шерсть, знята з однорічної вівці»
натинянка
обітня́ти «обрізати, обрубати»
обтина́ти
обти́нач «ковальський ніж, призначений для обсікання копит»
пере́ти́н «місце перехрещування; перехрестя, перерва»
перети́нча́стий
перетя́ття «розрубування, розсікання»
підтина́ти
пі́дтинка «нижня частина сорочки»
потина́ти «спричиняти смерть; вбивати»
потя́ти «порізати; наслати хворобу»
притина́ти
при́тинка «дошкульне слово»
ро́зтин
розтина́ти
розти́нка «розріз ззаду в одязі»
стина́ти
стина́тися «битися»
тну́ти
утина́ти
ути́нок (вти́нок)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цяць (тну) білоруська
цяць білоруська
ćeć верхньолужицька
τέμνω «ріжу» грецька
τόμος «розріз, відрізок» грецька
τομός «той, що ріже» грецька
тяти давньоруська
тьну «рубати, сікти» давньоруська
τάμνω «тс.» дорійський
tamnaim «калічу» ірландська
aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді») латинська
*ais-temos латинська
tìnti «відбивати (косу)» (tinù) литовська
tinù литовська
ton нижньолужицька
toń «вирубка в лісі» нижньолужицька
śěś нижньолужицька
ciąć (tnę) польська
tnę польська
tęti «тяти» (tьnǫ) праслов’янська
tьnǫ праслов’янська
тять «бити» (тну) російська
тну російська
t'at' словацька
tẹ́ti (tnèm)] словенська
tnèm словенська
тѧти (тьнѫ) старослов’янська
тьнѫ старослов’янська
títi чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України