ЦЕРКОВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

це́рква

псл. *сr̥ky, род. в. *сr̥kъve;
праслов’янське запозичення з германських мов;
пор. гот. *kyrikō «церква», двн. chirihha, днн. kirika, дангл. cirice, circe «тс.», що походять від гр. ϰυριϰὸν (οἰϰίον) «Господній (дім)», (ϰυρια-ϰόν), який являє собою форму с. р. прикметника ϰυριαϰός, утвореного від ϰύριος «повелитель, володар; Господь»;
припускалося також два різні запозичення: балканослов’янське crьky з гот. *kyrikō та пізніше моравсько-паннонське cirъky зі старобаварської форми дав. в. одн. chirichun (Nahtigal IF 57, 70);
неприйнятне виведення *сr̥ky з нар.-лат. *cyrica (Boháč LF 35, 440);
пояснення початкового с- див. ЭССЯ 3, 198–199;
р. це́рковь, бр. царква́, др. цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія», п. cerkiew, каш. cerkvjô, ч. církev, слц. cirkev, вл. cyrkei, нл. cerkwja, cerkwa, полаб. cårk’áі, болг. цъ́рква, м. црква, схв. цр̑ква, слн. cårkev, стсл. црькы;
Фонетичні та словотвірні варіанти

надцерко́вний
це́рківка «вид писанки»
церківни́к «дзвонар і паламар»
це́рков
це́рковка «тс.»
церко́вний
церко́вник
церко́вниця
церко́вщина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
царква́ білоруська
цъ́рква болгарська
cyrkei верхньолужицька
*kyrikō «церква» готська
*kyrikō готська
ϰυριϰὸν «Господній (дім)» (οἰϰίον) грецька
cirice давньоанглійська
chirihha давньоверхньонімецька
kirika давньонижньонімецька
цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія» давньоруська
cerkvjô кашубський
црква македонська
*cyrica народнолатинська
cerkwja нижньолужицька
cerkwa нижньолужицька
cårk'áі полабська
cerkiew польська
*сr̥ky праслов’янська
прикметника російська
це́рковь російська
ква сербохорватська
cirkev словацька
cårkev словенська
црькы старослов’янська
církev чеська
*сr̥kъve ?
*сr̥kъve ?
*kyrikō «церква» ?
circe «тс.» ?
прикметника ?
ϰύριος «повелитель, володар; Господь» ?
chirichun ?
chirichun ?
chirichun ?
*сr̥ky ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України