ЦЕНЗУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
це́нзор «службова особа, що відає цензом (у Давньому Римі); службова особа, що здійснює цензуру»
запозичення з латинської мови;
лат. cēnsor «той, що оцінює» утворене від cēnseo «оцінюю, ціную; думаю; раджу, висловлюю думку; вирішую»;
цензу́ра походить від лат. cēnsūra «посада цензора; сувора критика», також утвореного від cēnseo;
р. болг. м. це́нзор, бр. цэ́нзар, п. ч. слц. cenzоr, схв. це̑нзор, слн. сånzor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нецензу́рний
цензорува́ти
«бути цензором»
цензу́ра
«посада цензора (у Давньому Римі); перегляд державною установою призначених для друкування творів; установа, що відає наглядом за друком»
цензу́рний
цензурува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэ́нзар | білоруська |
| це́нзор | болгарська |
| cēnsor «той, що оцінює» | латинська |
| cēnsūra «посада цензора; сувора критика» | латинська |
| це́нзор | македонська |
| cenzоr | польська |
| це́нзор | російська |
| нзор | сербохорватська |
| cenzоr | словацька |
| сånzor | словенська |
| cenzоr | чеська |
| cēnseo «оцінюю, ціную; думаю; раджу, висловлюю думку; вирішую» | ? |
| цензу́ра | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України