ХЛЮПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
хлюп «вигук, що передає хлюпіт рідини»
псл. xlup-, звуконаслідувальна основа, чергуванням голосного пов’язана з хlір-, хlур-, xlęp-;
дієслово, очевидно, є похідним від вигуку xlup!;
пов’язування з лтс. š˜upstēt «невиразно говорити» (Matzenauer LF 7, 221) сумнівне;
р. хлю́пать, бр. хлю́паць, п. chlupać, ч. chlípat’, chlúpat’, стсл. хлюпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захлю́пувати
хле́піт
хлепоті́ти
хлю́пати
«плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь та ін.), рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь»
хлюпі́й
«той, хто розхлюпує»
хлю́піт
хлю́пкати
хлюпоста́тися
хлюпості́ти
хлюпота́ти
хлюпоті́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хлю́паць | білоруська |
š˜upstēt «невиразно говорити» | латиська |
chlupać | польська |
xlup- | праслов’янська |
хлю́пать | російська |
хлюпати | старослов’янська |
chlípat' | чеська |
chlúpat' | чеська |
хlір- | ? |
хlур- | ? |
xlęp- | ? |
хляп «вигук, що передає звук від удару»
псл. хl’apati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з хли́пати, хло́пати, хлю́пати;
зіставляється як з однотипними снн. slabben «хлипати, хлебтати», н. schlappen «хлебтати, човгати ногами», лит. šlãpias «мокрий», šlãpinti «мочити» (Sławski I 65);
р. хля́пать, бр. хля́паць, [хля́пыць], п. chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком», ч. chlápati «жадібно їсти або пити», схв. hlȁpiti «клацати зубами», слн. hlåpati, hlåmpati «гикати», цсл. хлѧпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нахля́бистий
о́хляпка
«пляма; відходи»
флякови́ця
фляпани́ця
хля́па
«брудна, неохайна, паскудна особа Нед; мокрий сніг з дощем Корз, О»
хля́павиця
«сльота»
хля́павка
«дощ, мокра погода»
хляпа́йло
«базіка, пліткар»
хляпани́на
«мазанина, ляпанина; мокрий сніг з дощем»
хляпани́ця
«хляґа, сльота»
хля́пати
«утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукати об що-небудь; бити чимось гнучким, шмагати»
хляпа́ч
«поганий ніж»
хляпиту́ра
(лайливе слово)
хля́пка
«дощ, мокра погода»
хля́повиця
«мряка, дощова погода»
хляпо́та
«базіка, пліткар»
хляпоті́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хля́паць | білоруська |
šlãpias «мокрий» | литовська |
schlappen «хлебтати, човгати ногами» | німецька |
chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком» | польська |
хl'apati | праслов’янська |
хля́пать | російська |
hlȁpiti «клацати зубами» | сербохорватська |
slabben «хлипати, хлебтати» | середньонижньонімецька |
hlåpati «гикати» | словенська |
hlåmpati «гикати» | словенська |
хля́пыць | українська |
хлѧпати | церковнослов’янська |
chlápati «жадібно їсти або пити» | чеська |
хли́пати | ? |
хло́пати | ? |
хлю́пати | ? |
šlãpinti «мочити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України