ФУРІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
фу́рія «кожна з трьох богинь помсти в давньоримській міфології; перен. лиха, сварлива або розлючена жінка»
запозичення з латинської мови;
лат. Furiae «Фурії (назва богинь)», furia «лють, шаленство» пов’язані з furo «лютую, шаленію», яке зіставляється з гр. ϑύω «бушувати» (лесб. ϑύιω), ϑυι˜α, ϑυιĩάς «(несамовита) вакханка» (Klein 630);
менш імовірне пов’язання (Walde–Hofm. I 571) з дінд. bhuráti «швидко рухатися», псл. burja, укр. бу́ря або з гр. αδῡˊρω «грати, розважатися», псл. durъ, укр. дур, о́дур;
р. фу́рия, бр. фу́рыя, п. furia, ч. fúrie, слц. fúria, болг. фу́ри́я, схв. фу̑риjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ху́рія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фу́рыя | білоруська |
| фу́ри́я | болгарська |
| ϑύω «бушувати» (лесб. ϑύιω) | грецька |
| ϑυι˜α | грецька |
| ϑυιάς «(несамовита) вакханка» | грецька |
| αδῡˊρω «грати, розважатися» | грецька |
| bhuráti «швидко рухатися» | давньоіндійська |
| Furiae «Фурії (назва богинь)» | латинська |
| furia «лють, шаленство» | латинська |
| furo «лютую, шаленію» | латинська |
| furia | польська |
| burja | праслов’янська |
| durъ | праслов’янська |
| фу́рия | російська |
| фу̑риjа | сербохорватська |
| fúria | словацька |
| бу́ря | українська |
| дур | українська |
| о́дур | українська |
| fúrie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України