ФЕНОМЕН — ЕТИМОЛОГІЯ
фено́мен «рідкісне, незвичайне, виняткове явище»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Phänomén, фр. phénomѐne, англ. phenomenon походять від пізньолат. phaenomenon, яке зводиться до гр. φαινόμενον «те, що з’являється», пов’язаного з φαίνω «свічу(сь), з’являюся, показуюся»;
р. бр. фено́мен, п. вл. fenomen, ч. слц. слн. fenomén, болг. м. феноме́н, схв. фено̀ме̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
феноменалі́зм
(спец.)
феноменалі́ст
феноменалісти́чний
феномена́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| phenomenon | англійська |
| фено́мен | білоруська |
| феноме́н | болгарська |
| fenomen | верхньолужицька |
| φαινόμενον «те, що з’являється» | грецька |
| φαίνω «свічу(сь), з’являюся, показуюся» | грецька |
| феноме́н | македонська |
| Phänomén | німецька |
| phaenomenon | пізньолатинська |
| fenomen | польська |
| фено́мен | російська |
| фено̀ме̄н | сербохорватська |
| fenomén | словацька |
| fenomén | словенська |
| phénomѐne | французька |
| fenomén | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України