УЗУАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
у́зус «звичай, звичка, правило; загальноприйняте вживання мовної одиниці»
запозичення з латинської мови;
лат. ūsus «вживання; звичай; користь» за походженням є формою дієприкметника минулого часу від ūtī «вживати, користуватися», похідного від давнішого oitier, пов’язаного з оск. úittiuf «вживання», які достовірної етимології не мають;
р. бр. болг. м. схв. у́зус, п. uzus, usus, ч. слн. úzus, слц. uzus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
узуа́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́зус | білоруська |
| у́зус | болгарська |
| ūsus «вживання; звичай; користь» | латинська |
| ūtī «вживати, користуватися» | латинська |
| oitier | латинська |
| у́зус | македонська |
| úittiuf «вживання» | оскська |
| uzus | польська |
| usus | польська |
| у́зус | російська |
| у́зус | сербохорватська |
| uzus | словацька |
| úzus | словенська |
| úzus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України