ТУКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тук (вигук для передачі коротких стуків)
пор. р. ти́кать «цокати (про годинник)», нім. ticken «тс.»;
звуконаслідувальне утворення;
р. тук-тук, ту́кать, бр. ту́каць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тук-тук
ту́канє
«удар голови об голову»
ту́кати
«стукати»
туки-туки
«тс.»
ту́кнути
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́каць | білоруська |
ticken «тс.» | німецька |
ти́кать «цокати (про годинник)» | російська |
тук-тук | російська |
ту́кать | російська |
ту́кан «дятел» (орн.)
назва пояснюється тим, що дятел харчується переважно личинками комах, яких добуває з-під кори хворих дерев, стукаючи дзьобом по гілках і стовбурах;
похідне утворення від звуконаслідувального дієслова ту́кати «стукати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́кати «стукати» | ? |
тю́кати «бити, стукати»
можливе походження від вигуків тюк, цюк;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ту́кати «стукати»;
р. тю́кать «злегка стукати, ударяти», тю́кнуть «рубонути сокирою», бр. цюк (виг.), цю́каць «рубати (сокирою); довбати (гострим)», п. ciukać «ударяти чимсь гострим, злегка стукати», ч. t’ukati «стукати», t’ukat si (з ким) «чокатися», слц. d’ugat’ «тс.», t’ukat’ «цокати (про годинник); друкувати (на машинці)», болг. чу́кам «стукати, ударяти; колоти, дробити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тюк
(виг.)
тю́кнути
«стукнути»
цюк
«тс.»
цю́кати
«тс.; рубати, тесати»
цюкнути
«тс.; рубонути»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цюк (виг.) | білоруська |
цю́каць «рубати (сокирою); довбати (гострим)» | білоруська |
чу́кам «стукати, ударяти; колоти, дробити» | болгарська |
ciukać «ударяти чимсь гострим, злегка стукати» | польська |
тю́кать «злегка стукати, ударяти» | російська |
тю́кнуть «рубонути сокирою» | російська |
d'ugat' «тс.»«цокати (про годинник); друкувати (на машинці)» | словацька |
t'ukat' «тс.»«цокати (про годинник); друкувати (на машинці)» | словацька |
тюк | українська |
цюк | українська |
ту́кати «стукати» | українська |
t'ukati «стукати»«чокатися» (з ким) | чеська |
t'ukat si «стукати»«чокатися» (з ким) | чеська |
ту «тут»
компоненти -й-, -к- є залишками давніх вказівних основ (псл. i̯-, k-);
в українській мові, можливо, запозичення з польської;
псл. tu, похідне від основи вказівного займенника tъ «той» з неясним компонентом -u;
бр. ту, п. ч. слц. вл. нл. tu, схв. ту̑, слн. tù «тс.», стсл. тоу «там»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туй
«тс. Г; сюди О; негайно О»
туй-туй
«зараз, ось-ось»
ту́йка
«тут, сюди»
ту́йки
«тс.»
тука
«тут»
тукай
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту | білоруська |
tu | верхньолужицька |
tu | нижньолужицька |
tu | польська |
tu | праслов’янська |
tъ | праслов’янська |
ту̑ | сербохорватська |
tu | словацька |
tù «тс.» | словенська |
тоу «там» | старослов’янська |
tu | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України