ТУКАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. tu, похідне від основи вказівного займенника tъ «той» з неясним компонентом -u;

в українській мові, можливо, запозичення з польської;

компоненти -й-, -к- є залишками давніх вказівних основ (псл. i̯-, k-);

бр. ту, п. ч. слц. вл. нл. tu, схв. ту̑, слн. tù «тс.», стсл. тоу «там»;

звуконаслідувальне утворення;

пор. р. ти́кать «цокати (про годинник)», нім. ticken «тс.»;

р. тук-тук, ту́кать, бр. ту́каць;

похідне утворення від звуконаслідувального дієслова ту́кати «стукати»;

назва пояснюється тим, що дятел харчується переважно личинками комах, яких добуває з-під кори хворих дерев, стукаючи дзьобом по гілках і стовбурах;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до ту́кати «стукати»;

можливе походження від вигуків тюк, цюк;

р. тю́кать «злегка стукати, ударяти», тю́кнуть «рубонути сокирою», бр. цюк (виг.), цю́каць «рубати (сокирою); довбати (гострим)», п. ciukać «ударяти чимсь гострим, злегка стукати», ч. t’ukati «стукати», t’ukat si (з ким) «чокатися», слц. d’ugat’ «тс.», t’ukat’ «цокати (про годинник); друкувати (на машинці)», болг. чу́кам «стукати, ударяти; колоти, дробити»;