ТИФ — ЕТИМОЛОГІЯ

тиф

запозичення з новолатинської мови (медичної латині);
нлат. typhus «тиф» походить від гр. τυ̃φος «дим, чад; заціпеніння, потьмарення свідомості», пов’язаного з τύφω «димити», τυφλός «сліпий», τῡφω̃ν «вихор, ураган, смерч» неясного походження;
р. болг. тиф, бр. тыф, ты́фус, п. вл. tyfus, ч. tyf, слц. týfus, м. тифус, схв. ти̏фус, слн. tífus;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тифо́зний
ти́фус «тиф»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тыф білоруська
ты́фус білоруська
тиф болгарська
tyfus верхньолужицька
τυ̃φος «дим, чад; заціпеніння, потьмарення свідомості» грецька
τύφω «димити» грецька
τυφλός «сліпий» грецька
τῡφω̃ν «вихор, ураган, смерч» грецька
тифус македонська
typhus «тиф» новолатинська
tyfus польська
тиф російська
ти̏фус сербохорватська
týfus словацька
tífus словенська
tyf чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України