СІКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́славка «сікавиця, щипівка, Cobitis taenia L.» (іхт.)
похідне утворення від куса́ти;
назва зумовлена наявністю у сікавиці рухливих підочних колючок, якими можна поколоти пальці (Сабанеев 505);
пор. інші назви цієї риби: сікави́ця, [сіка́ч, сіку́нка, щіпавка], р. щипо́вка, [секун], бр. [щипавка, секач, секун], п. [siekierka], ч. слц. sekavec, болр. щипо́к, схв. seka, sekuš;
р. [куса́чка], слц. [kusak] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щипавка | білоруська |
| секач | білоруська |
| секун | білоруська |
| siekierka | польська |
| щипо́вка | російська |
| куса́чка | російська |
| seka | сербохорватська |
| sekavec | словацька |
| kusak «тс.» | словацька |
| sekavec | чеська |
| куса́ти | ? |
| інші | ? |
| сіка́ч | ? |
| сіку́нка | ? |
| щіпавка | ? |
| секун | ? |
| щипо́к | ? |
| sekuš | ? |
си́ква «голець, Nemachilus barbatulus L.» (іхт.)
первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сі́кти́: спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками;
на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб;
вторинні назви пов’язані з дієсловом сича́ти за звуком, який видає ця риба, взята в руку;
р. [сик] «щиповка», [си́кла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [sikawka, siek, siekierka], ч. слц. sekavec, sykavec, нл. sykańc, sykawice, sykawicka, схв. [seka, sekuš, sjekaća];
Фонетичні та словотвірні варіанти
сик
«щиповка звичайна, Cobitis taenia L.»
си́кавка
си́калка
си́кля
си́кота
сік
сі́кавиця
сі́кавка
сі́калиця
сі́каниця
сікач
сі́ковиця
сіку́нка
сци́кавка
сци́калка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sykańc | нижньолужицька |
| sykawice | нижньолужицька |
| sykawicka | нижньолужицька |
| sikawka | польська |
| siek | польська |
| siekierka | польська |
| сик «щиповка» | російська |
| си́кла | російська |
| сиковка | російська |
| сиколка | російська |
| секун | російська |
| секуша | російська |
| seka | сербохорватська |
| sekuš | сербохорватська |
| sjekaća | сербохорватська |
| sekavec | словацька |
| sykavec | словацька |
| сі́кти́ | українська |
| сича́ти | українська |
| sekavec | чеська |
| sykavec | чеська |
сі́кти́
псл. *sěkti;
споріднене з лит. ст. įsekti «насікати, насікти», išsekti «висікти», лат. seco «обрізаю», ірл. ésgid «відрубує», двн. segansa «коса», sëga (saga) «пилка»;
іє. *sē˘k-, можливо, з давнішого *k῀s-ek-, похідного від кореня *k῀s-(*k῀es-), збереженого в укр. чеса́ти, коса́ та ін;
р. сечь, бр. сеч, сячы́, др. сѣчи, п. siec, ч. sekati, слц. sekat’, вл. sykać «жати», syc «косити», нл. sekaś, sec, полаб. sect «косити», болг. сека́, м. сече, схв. се̏ћи, сjе̏ћи, слн. sékati, стсл. сѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
висі́канка
«биття»
ви́січка
відсі́к
відсі́ктися
«відбитися зброєю»
ві́дсіч
відсі́чка
за́сі́к
засі́ка
«штучна перешкода із зрубаних дерев; [засік]»
засіка́н
«рана на нозі у коня від засічки»
за́січ
«засіка»
засі́ча
засі́чє
«тс.»
за́сі́чка
«рана на нозі коня; засікання, зарубка»
засі́чний
«пов’язаний із засікою»
зсік
«яловичина з верхньої частини стегна»
на́дсі́чка
«надсічене місце»
насі́ка
«дрібно порізана вовна»
насіка́льник
(спец.)
насі́канець
«палка, оправлена гравієм»
насіч
«рана»
на́сі́чка
«надрізане, надсічене місце; візерунок, наковка, насікання; [оббиття дрібними цвяхами Ж]»
о́дсіч
осі́чка
пере́січ
«точка перетину»
пере́січа
«перетин»
пере́січка
«перегородка»
підсі́чка
підсі́чний
по́січ
«перелаз»
по́сі́ч
«вулиця в селі»
про́сік
просі́ка
сікавни́ця
«шатківниця»
сікални́ця
«тс.»
сікани́на
«січа; січене м’ясо»
сі́ка́нка
«січена капуста; шмагання, биття різками; страва із січених нирок Пі»
сіка́р
«той, хто січе, б’є різками»
сіка́рня
«дошка, на якій січуть м’ясо»
сікато́р
«шатківниця»
сіка́ч
«знаряддя для січення, рубання; дикий кабан»
сіка́чка
«знаряддя, яким січуть капусту»
сі́ктися
сіку́чий
січ
«січа; [викорчуваний ліс Нед]»
сі́ча
січе́ник
«страва з посіченого м’яса»
сі́чи
«сікти, косити, валити»
сі́чка
«січена солома; подрібнені крупи; намисто з коралових обрізків; [сікач О]»
січкавни́ця
«шатківниця»
січка́рня
«соломорізка»
січни́й
(мат.)
січови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сеч | білоруська |
| сека́ | болгарська |
| sykać «жати»«косити» | верхньолужицька |
| syc «жати»«косити» | верхньолужицька |
| segansa «коса» | давньоверхньонімецька |
| сѣчи | давньоруська |
| *sē˘k- | індоєвропейська |
| ésgid «відрубує» | ірландська |
| seco «обрізаю» | латинська |
| įsekti «насікати, насікти» | литовська |
| сече | македонська |
| sekaś | нижньолужицька |
| sec | нижньолужицька |
| sect «косити» | полабська |
| siec | польська |
| *sěkti | праслов’янська |
| сечь | російська |
| ћи | сербохорватська |
| sekat' | словацька |
| sékati | словенська |
| сѣшти | старослов’янська |
| чеса́ти | українська |
| сячы́ | українська |
| ћи | українська |
| sekati | чеська |
| įsekti «насікати, насікти» | ? |
| išsekti «висікти» | ? |
| *k῀s-ek- | ? |
| *k῀s-(*k῀es-) | ? |
| коса́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України