СІДІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *soid-, споріднене із *soir- «сірий» (іє. *k῀еi-) і паралельне до gnědъ «гнідий», blědъ «блідий»;

р. седо́й, др. сѣдъ, п. [szady], ч. слц. šedó, šedivó, вл. šědźiwy, нл. šeźiwy, м. сед, схв. се̑д (си̏jед), слн. [sẹ̑d], стсл. сѣдъ;

очевидно, давнє утворення від основи прикметника сіди́й, др. сѣдъ, відповідне до п. ст. szadziec, слц. šedivec «тс.»;

назва зумовлена тим, що старе суцвіття сідача нагадує сиву голову;

п. sadziec «сідач», звідки й ч. sadec «тс.», є результатом видозміни в мазурських говорах давньої форми szadziec;

самосил білоповстистий у цілому має синюватий колір (Федченко–Флеров 801);

р. [седа́ч] «сідач», бр. [сяда́ч] «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. szady споріднене з укр. сіди́й;

п. (ст., діал.) szady «сірий, сивий, попелястий; половий, гнідий (про масть); загорілий, засмалений (про тіло); кудлатий, розпатланий», ч. šеdý «сірий, сивий», ст. šědivý, слц. šedý «тс.», вл. šědźiwy «сивий», нл. šeźiwy «тс.»;