СУМНІВАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
су́мнів
виникло на ґрунті стсл. сѫмьнѣниѥ (соумьнѣниѥ, съмьнѣниѥ) «обміркування, сумнів, вагання; острах; обачність», утвореного за допомогою префікса сѫ «су-» від дієслова мьнѣти «думати»;
р. сомне́ние «сумнів», сомнева́ться «сумніватися», [сумнева́ться] «тс.», бр. сумне́нне «сумнів», др. сумьнѣниѥ «сумнів, вагання; трепет; благоговіння», болг. съмне́ние «сумнів», схв. су́мња «сумнів; підозра», слн. súmnja «підозра»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сомню́щий
«сумнівний»
сумлі́ння
«сумнів; напрям думок, настрій; клятва»
сумлі́тися
«перебувати в тяжкому сумніві»
сумлі́щий
«розумний, розсудливий»
сумни́вий
«сумнівний»
сумни́тися
«сумніватися Г; зневірятися Нед»
сумніва́тися
сумні́вий
«тс.»
сумні́вний
сумні́нка
«сумнів»
сумні́ння
«тс.»
сумня́щий
«якого мучать сумніви»
усомні́тися
«завагатися; втратити надію»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сумне́нне «сумнів» | білоруська |
| съмне́ние «сумнів» | болгарська |
| сумьнѣниѥ «сумнів, вагання; трепет; благоговіння» | давньоруська |
| сомне́ние «сумнів» | російська |
| су́мња «сумнів; підозра» | сербохорватська |
| súmnja «підозра» | словенська |
| сѫмьнѣниѥ «обміркування, сумнів, вагання; острах; обачність» (соумьнѣниѥ, съмьнѣниѥ) | старослов’янська |
| сомнева́ться «сумніватися» | українська |
| сумнева́ться «тс.» | українська |
| сѫ «су-» | ? |
| мьнѣти «думати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України