СТРУГАЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
струга́ти «знімати стружку; нарізати пластинками; сильно віяти»
псл. strъgati, stružǫ «скребти, стругати»;
споріднене з лтс. strũgaóns «смугастий» (*strūga «смуга»), дісл. striūka «гладити; прасувати», гр. στρεύγομαι «знесилююся, чахну, сохну», норв. strokk «рубанок, струг», фриз. [strôk] «смуга», дангл. stroccian «гладити, намазувати; торкатися», гол. strooken «гладити»;
іє. *streug-, похідне від *st(e)reu- «намазувати, гладити, робити смуги, торкатися» (‹*ster- «гладити, зачіпати, торкатися»), паралельне до *streig- «тс.», до якого зводиться псл. *strigti «стригти»;
р. строга́ть, струга́ть, бр. струга́ць, др. стругати, стръгати, п. strugać, ч. strouhati «терти на тертці; стругати», ст. sestrhal (koru) «зішкрябав», strúhati, слц. strúhat’ «дрібно різати; застругувати», вл. truhać «терти на тертці; скребти; брити», нл. tšugaś «тс.», болг. стру́жа «обробляю на токарному верстаті», м. струже «точить; струже», схв. стру́гати «точити; стругати», слн. stŕgati «скребти; терти на тертці», strúgati «точити», стсл. стръгати (строугати) «шкрябати, зішкрябувати, здирати», стръгати сѧ «бритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виструга́йло
«високий тонкий чоловік»
застру́г
«сніговий замет»
застру́га
«тс.»
за́стружка
«інструмент для застругування олівців»
обстру́жка
остру́жини
«стружки»
о́стру́жок
«стружка»
підстру́жка
состру́г
«струг»
струг
струга́к
«ніж, яким чистять картоплю»
струга́льний
струга́льник
стру́ганий
струганиця
«стружка»
струга́нок
«інструмент для стругання, струг»
струга́ч
«[тс. О]; ніж, яким стружуть деревину; вид лопати для розчищання доріжок»
струга́чка
«тс.»
стру́гель
«тс.»
стругну́ти
струго́льня
«столярний (стругальний) верстат»
струже́на
«дерев’яна стружка»
стру́жка
стружо́к
«тріска, скіпка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| струга́ць | білоруська |
| стру́жа «обробляю на токарному верстаті» | болгарська |
| truhać «терти на тертці; скребти; брити» | верхньолужицька |
| strooken «гладити» | голландська |
| στρεύγομαι «знесилююся, чахну, сохну» | грецька |
| stroccian «гладити, намазувати; торкатися» | давньоанглійська |
| striūka «гладити; прасувати» | давньоісландська |
| стругати | давньоруська |
| стръгати | давньоруська |
| *streug- | індоєвропейська |
| *st(e)reu- «намазувати, гладити, робити смуги, торкатися» (‹*ster- «гладити, зачіпати, торкатися») | індоєвропейська |
| *streig- «тс.» | індоєвропейська |
| *ster | індоєвропейська |
| strũgaıˆns «смугастий» (*strūga «смуга») | латиська |
| *strūga | латиська |
| струже «точить; струже» | македонська |
| tšugaś «тс.» | нижньолужицька |
| strokk «рубанок, струг» | норвезька |
| strugać | польська |
| strъgati | праслов’янська |
| *strigti «стригти» | праслов’янська |
| строга́ть | російська |
| струга́ть | російська |
| стру́гати «точити; стругати» | сербохорватська |
| strúhat' «дрібно різати; застругувати» | словацька |
| stŕgati «скребти; терти на тертці»«точити» | словенська |
| strúgati «скребти; терти на тертці»«точити» | словенська |
| стръгати «шкрябати, зішкрябувати, здирати» (строугати) | старослов’янська |
| стръгати сѧ «бритися» | старослов’янська |
| строугати | старослов’янська |
| strôk «смуга» | фризька |
| strouhati «терти на тертці; стругати» | чеська |
| sestrhal «зішкрябав» (koru) | чеська |
| strúhati «зішкрябав» (koru) | чеська |
| stružǫ «скребти, стругати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України