СТРОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стро́чити (у сполученні с. на кого́ «підбурювати, нацьковувати»)
очевидно, пов’язане зі [стре́нчити] «радити», [настре́нчити] «підбурити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
настро́чити
«настроїти, підбурити; нарадити»
настро́читися
«приготуватися до хватання, стрибка»
стро́читися
«прагнути, домагатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стре́нчити «радити» | українська |
| настре́нчити «підбурити» | українська |
стро́ка́ «ряд (?) (у виразах к стро́ці «до ладу, на своє місце»
очевидно, псл. stroka «укол», [*strokъ] «тс.», пов’язане чергуванням голосних із strěkati (*stьr̥kati) «колоти»;
зближується з лтс. stracis «мить»;
р. строка́ «рядок», строчи́ть «строчити», ст. строка «ряд; вишита строчкою смужка», др. строка «нарізка, знак, точка; рядок», п. ст. stroka «точка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пристро́ці
«осторонь, збоку»
стро́ча́нка
«фуфайка»
строчи́ти
«шити суцільним швом»
строчі́льний
«вживаний для строчіння»
стро́чка
«ряд машинних або ручних стібків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| строка «нарізка, знак, точка; рядок» | давньоруська |
| stracis «мить» | латиська |
| stroka «точка» | польська |
| stroka «укол» | праслов’янська |
| *strokъ «тс.» | праслов’янська |
| strěkati | праслов’янська |
| *st<SUP>ь</SUP>r̥kati | праслов’янська |
| строка́ «рядок» | російська |
| строчи́ть «строчити» | російська |
| строка «ряд; вишита строчкою смужка» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України