СТАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»
псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»;
споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»;
іє. *st(h)ā-ti-, *st(h)ǝ-ti-;
р. стать «будова тіла, статура», ч. [statnó] «рослий, гарний», схв. по̏стāт «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́стать
«статура; смуга ниви, яку займає один працівник»
стате́вий
ста́ті
«частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови»
(мн.)
статни́й
«довгополий»
(про верхній одяг)
ста́тний
«стрункий, з пропорційно складеною фігурою»
ста́тній
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| stāiti- «тс.; стояння, встановлення» | авестійська |
| στάσις «міцність, положення; стан» | грецька |
| sthítiḥ | давньоіндійська |
| sthіtíḥ «стояння, перебування, стан» | давньоіндійська |
| stód «місце, стан» | давньоісландська |
| *st(h)ā-ti- | індоєвропейська |
| *st(h)ǝ-ti- | індоєвропейська |
| statiō «стоянка» | латинська |
| stātis «стойка» | латиська |
| statь | праслов’янська |
| postatь | праслов’янська |
| stati «стати» | праслов’янська |
| стать «будова тіла, статура» | російська |
| постать «частка, доля; напрям» | сербо-церковнослов’янська |
| по̏стāт «ряд (на жнивах)» | сербохорватська |
| statný «рослий, гарний» | чеська |
ста́ти
іє. *st(h)ā- «стати; стояти», букв. «бути міцним»;
зближення з хет. ištanta- «відкладати», ištapp- «вкривати, покривати; замикати» (Sturtevant Language 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване;
споріднене з лит. stóti «ставати; починати, приступати», лтс. stât «ставати», прус. postāt «ставати, стати», дінд. ásthāt «встав, став», tíṣṭhati «стоїть», stitáḥ «стоячий», sthātṛṛ́ «який стоїть», дперс. stā- «стояти», ав. hištaiti «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», ἱστάνω «ставлю», дірл. tāu «є», ірл. at-táu (‹*stāi̯ō) «я є», двн. свн. stān, stēn «стояти», вірм. stanam «дістаю, відроджую», алб. shton «розмножую», shtuare «стоячий» і, можливо, тох. В stāre «перебувала, залишалась», stam- «стояти, бути», shtäm «стою»;
псл. stati (*stanǫ (sę)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»;
р. стать, бр. стаць, др. стати, п. stać się, ч. státi se, слц. stat’ (si), вл. stać so, нл. staś se, болг. ста́на, м. стане, схв. ста̏ти, слн. státi, стсл. стати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безнаста́нний
безпере́сталь
безпере́ста́нку
безпереста́нний
безпере́ста́ну
безпере́ста́нці
безпере́стань
безуста́нку
безуста́нний
вистава́ти
«виступати; вистачати»
ви́стати
відста́лий
ві́дстань
відста́ти
вста́ти
застали́тися
(у виразі з. на сóяшно «проглянути сонцю»)
засталя́тися
«запобігати»
зіста́тися
зоста́льний
«задній»
зоста́нок
«останок»
зоста́тися
зоста́ток
наоста́нку
наоста́ннє
наоста́нок
наоста́нці
недо́сталь
недоста́ток
ненаста́нний
непере́ставком
неста́ток
о́сталь
«залишок води в заглибині»
оста́нки
оста́нній
оста́нок
оста́тися
оста́тній
оста́ток
остато́чний
оста́ча
переста́ти
повста́нець
повста́ння
повста́ти
поста́ти
по́стать
при́стай
«той, хто приєднується»
приста́лий
«утомлений»
приста́льний
«безнастанний, постійний»
при́стани
«приєднання; пристановище»
пристано́висько
приста́ти
при́ста́ш
«тс.»
приста́я
«тс.; приймак»
при́стівний
«пристойний»
розстава́ння
розста́ння
ро́зстань
«роздоріжжя»
ро́зста́ньки
«тс.»
розста́тися
става́ти
ста́йно
«днище до гребеня»
ста́лий
ста́тися
уста́лений
уста́лити
устаткува́ння
устаткува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hištaiti «стоїть» | авестійська |
| shton «розмножую» | албанська |
| shtuare «стоячий» | албанська |
| стаць | білоруська |
| ста́на | болгарська |
| stać so | верхньолужицька |
| stanam «дістаю, відроджую» | вірменська |
| ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою» | грецька |
| ἱστάνω «ставлю» | грецька |
| stān | давньоверхньонімецька |
| stēn «стояти» | давньоверхньонімецька |
| ásthāt «встав, став» | давньоіндійська |
| tíṣṭhati «стоїть» | давньоіндійська |
| stitáḥ «стоячий» | давньоіндійська |
| sthātṛ́ «який стоїть» | давньоіндійська |
| tāu «є» | давньоірландська |
| stā- «стояти» | давньоперська |
| стати | давньоруська |
| *st(h)ā- «стати; стояти» | індоєвропейська |
| at-táu «я є» (‹*stāi̯ō) | ірландська |
| *stāi̯ō | ірландська |
| sto «стою» (‹*stāi̯ō) | латинська |
| sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь» | латинська |
| *stāi̯ō | латинська |
| stât «ставати» | латиська |
| stóti «ставати; починати, приступати» | литовська |
| стане | македонська |
| staś se | нижньолужицька |
| stać się | польська |
| stati «ставати, стати; становитися; починати; стояти» (*stanǫ (sę)) | праслов’янська |
| postāt «ставати, стати» | прусська |
| стать | російська |
| ста̏ти | сербохорватська |
| stān | середньоверхньнімецька |
| stēn | середньоверхньнімецька |
| stat' (si) (si) | словацька |
| státi | словенська |
| стати | старослов’янська |
| stāre «перебувала, залишалась» | тохарська В |
| stam- «стояти, бути» | тохарська В |
| shtäm «стою» | тохарська В |
| ištanta- «відкладати» | хетська |
| ištapp- «вкривати, покривати; замикати» | хетська |
| státi se | чеська |
ста́ти́ва «частина ткацького верстата Г, Нед; горизонтальна пластинка між віконними кватирками О»
псл. [*stativa/*stativo] «тс.», очевидно, утворене в результаті субстантивації від прикметника *stativъ (пор. лат. statīvus «стоячий, постійний; нерухомий; встановлений», до якого через нім. Statív «штатив» зводиться укр. штати́в), пов’язаного з іменником псл. statь «постать; фігура; зовнішній вигляд»;
бр. [стаці́ва] «бокова частина ткацького верстата», [стаці́вы] (мн.) «основа ткацького верстата», [стацьві́ны́] «тс.», п. staciwa «ткацький верстат», [statywy] (мн.), ч. [stativo] «тс.; (ст.) дерев’яна станина або підставка», [stativky] (мн.) «тс.», нл. [staśiwa] «ткацький верстат», staśiwy (мн.) «тс.», болг. [стать] «вертикальний ткацький верстат», [ста́тила] «ткацький верстат», схв. ста̀тива «бік ткацького верстата», ста̀тиве «ткацький верстат», слн. státve «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
става́
«ткацький верстат»
статвина́
«одна з двох бокових рам ткацького верстата»
ста́товця
«горизонтальна пластинка між віконними кватирками»
стаціва́
«частина ткацького верстата»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стаці́ва «бокова частина ткацького верстата» | білоруська |
| стаці́вы «основа ткацького верстата» (мн.) | білоруська |
| стацьві́ны́ «тс.» | білоруська |
| стать «вертикальний ткацький верстат» | болгарська |
| ста́тила «ткацький верстат» | болгарська |
| statīvus | латинська |
| staśiwa «ткацький верстат»«тс.» (мн.) | нижньолужицька |
| staśiwy «ткацький верстат»«тс.» (мн.) | нижньолужицька |
| Statív | німецька |
| staciwa «ткацький верстат» | польська |
| statywy (мн.) | польська |
| *stativa / *stativo «тс.» | праслов’янська |
| *stativъ (пор. лат. statīvus «стоячий, постійний; нерухомий; встановлений», до якого через нім. Statív «штатив» зводиться укр. штати́в) | праслов’янська |
| statь «постать; фігура; зовнішній вигляд» | праслов’янська |
| ста̀тива «бік ткацького верстата» | сербохорватська |
| ста̀тиве «ткацький верстат» | сербохорватська |
| státve «тс.» | словенська |
| штати́в | українська |
| stativo «тс.; (ст.) дерев’яна станина або підставка» | чеська |
| stativky «тс.» (мн.) | чеська |
стаття́
запозичення з російської мови;
р. статья́ «стаття» пов’язане з іменником стать «склад чогось; спосіб; постать», якому відповідає укр. стать;
бр. стацця́ (іст., військ.), ч. слц. stat’ «стаття»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постате́йний
стате́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стацця́ (іст., військ.) | білоруська |
| статья́ «стаття» | російська |
| стать «склад чогось; спосіб; постать» | російська |
| stat' «стаття» | словацька |
| стать | українська |
| stat' «стаття» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України