СОНАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
сона́та (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. sonata «соната; дзвін; гра на інструменті», sonatina (зменш.) пов’язані з sonare «звучати, дзвонити; грати на музичному інструменті», що походить від лат. sonāre (‹*sō˘enāre) «звучати; шелестіти; брязкати; грати, співати», спорідненого з дінд. svánati «звучить», svanáḥ «звук, тон», дірл. senn- «звучати; грати (на інструменті)», senim «гра, звучання», дангл. swin «музика, спів», swinsian «співати», а також двн. днн. снн. дангл. англ. swan «лебідь», снідерл. swane, дісл. svanr «тс.»;
р. болг. м. схв. сона́та, сонати́на, бр. сана́та, санаці́на, п. вл. sonata, sonatina, ч. sonáta, sonatina, слц. слн. sonáta, sonatína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сонати́на
«нескладна, невелика соната»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
swan «лебідь» | англійська |
сана́та | білоруська |
сона́та | болгарська |
sonata | верхньолужицька |
sonatina | верхньолужицька |
swin «музика, спів» | давньоанглійська |
swan «лебідь» | давньоанглійська |
swan «лебідь» | давньоверхньонімецька |
svánati «звучить» | давньоіндійська |
senn- «звучати; грати (на інструменті)» | давньоірландська |
svanr «тс.» | давньоісландська |
swan «лебідь» | давньонижньонімецька |
sonata «соната; дзвін; гра на інструменті» | італійська |
sonāre «звучати; шелестіти; брязкати; грати, співати» (‹*sō˘enāre) | латинська |
сона́та | македонська |
sonata | польська |
sonatina | польська |
сона́та | російська |
сона́та | сербохорватська |
swan «лебідь» | середньонижньонімецька |
swane | середньонідерландська |
sonáta | словацька |
sonatína | словацька |
sonáta | словенська |
sonatína | словенська |
сонати́на | українська |
санаці́на | українська |
sonáta | чеська |
sonatina | чеська |
sonare «звучати, дзвонити; грати на музичному інструменті» | ? |
svanáḥ «звук, тон» | ? |
senim «гра, звучання» | ? |
swinsian «співати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України