СМАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. [smaliti] «смалити, палити, пекти, задимлювати, коптити», очевидно, пов’язане чергуванням голосних із smola «варена смола, вар; живиця»;

може розглядатись як продовження незасвідченого псл. *smōliti, каузативної форми до *smel-ti «палити; тліти, жаріти; повільно горіти», до якого зводиться також smola, укр. смола́;

споріднене з лит. smė˜la «тліє, жевріє» і з більш віддаленими утвореннями, поширеними формантом -k-, smil˜kti «тліти; димитися, куритися», smilkóti «обкурювати (пахощами)», сірл. smāl, smōl, smūal «вогонь, полум’я; спека, жар; попіл», снідерл. smōlen «тліти; димитися, коптити», гол. smeulen, нн. smelen, [smöln] «тс., повільно горіти», флам. smoel (‹*smōla-) «душний, пекучий, жаркий», сангл. smolder «дим», англ. smoulder «тліти; тліючий вогонь», smell «запах», пгерм. *smul;

очевидно, іє. *sme(u)-l-/smō-l-/smi-l- «палити; тліти, повільно горіти; димитися; дим»;

висловлюється думка про походження слів з основою сл. smal- (smol-) від того ж кореня, що й псл. smag-, smog- (Brückner 503);

р. [сма́ли́ть] «смалити, палити, пекти», бр. смалі́ць «тс.; обпікати; [бути лютим (про мороз)]», п. smalić «смалити», вл. smalić «смалити, палити; підпікати», нл. smaliś «тс.»;

пов’язане із смали́ти «палити (тютюн), курити», п. ст. smolić «тс.»;

загальноприйнятого пояснення не має;

зіставляється з лит. smélti «темніти, брудніти, бліднути», яке зводиться до іє. *smel- «тліти, повільно згорати», звідки й псл. smaliti, укр. смалити (Machek ESJČ 564; Holub–Kop. 341);

пов’язується також з псл. mědь «мідь» (Brückner 533; Skok III 292);

зміна початкового sm- на sn- відбулась, очевидно, на ґрунті західнослов’янських мов;

укр. сни- замість очікуваного сні- з’явилось, мабуть, у зв’язку з потребою розмежування з основою сні́дати;

п. śniady «смуглий», śniedź «мідянка, зелений наліт на окисленій міді», śniedzieć «покриватися мідянкою», ст. śmiady «смуглий», ч. snědó «смуглий» (‹ ст. smědó), слц. snedó «тс.», цсл. смѣдъ (вид фарби);