СЛАНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сла́нець «гірська порода, що має шарувату будову»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. сла́нец, [стланец] «сланець», пов’язане зі стлать «стелити», яке відповідає укр. сла́ти «тс.»;
бр. сла́нец;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сланцюва́тий
«здатний розшаровуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сла́нец | білоруська |
| сла́нец | російська |
| стланец «сланець» | російська |
| стлать «стелити» | російська |
| сла́ти «тс.» | українська |
слань «тіло нижчих рослин, не розчленоване на стебло і листя» (бот.)
псл. [stьlanь] «сланка рослина», похідне від stьlati «слати, стелити»;
р. [слань] «настил», [сла́нец] «рослина, яка стелеться по землі», [сла́нка], бр. сла́нка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
слане́ві
«тс.»
сланки́й
«який стелеться по землі»
(про рослини)
сланко́вий
«сланевий»
сла́нці
«низькорослі форми дерев і чагарників із сланевим стеблом і гілками»
стла́нка
«тс.»
стланники
«сланеві рослини, Thallophyta»
стла́нці
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сла́нка «тс.» | білоруська |
| stьlanь «сланка рослина» | праслов’янська |
| stьlati «слати, стелити» | праслов’янська |
| слань «настил» | російська |
| сла́нец «рослина, яка стелеться по землі» | російська |
| сла́нка | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України