СКЕМІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
скемі́ти «щеміти»
не зовсім ясні форми з початковим ск- перед е, и замість очікуваного щ;
очевидно, результат контамінації форм типу скі́млити (‹ *скомлити) «нити, скиглити», оско́ма і щемíти або факультативного збереження ск- без переходу в щ-, як у словах ске́ля, скі́пка та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скемені́ти
«тиснути, мучити»
скимені́ти
«тс.»
скимі́ти
скі́млити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скі́млити «нити, скиглити» (‹ *скомлити) | ? |
| оско́ма | ? |
| щемíти | ? |
| ске́ля | ? |
| скі́пка | ? |
скі́млити «видавати протяжні жалібні звуки, нити (про тварин); тихо, жалібно плакати»
псл. skomъlіti (skomъlati) «скиглити, скавучати»;
очевидно, результат контамінації звуконаслідувального skoliti (skulěti) «скиглити» і skoma «оскома», *skemiti (›sčemiti) «щеміти»;
менш переконливе пов’язання (Schuster-Šewc 1292–1293) з псл. komarъ «комар», čьmelь «джміль»;
р. [скомли́ть] «тс.», п. skomleć «скиглити, скавучати», ч. [skomliti, skumlet’] «тс.», вл. skomlić «буркотати», нл. skomliś «скавучати; буркотати», слн. skomljáti «стогнати, скаржитися; сумувати», р.-цсл. скомълати «буркотати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скемі́ти
«дзижчати»
скі́мля
«плаксій»
скомлі́ти
«скавучати ВеЗа; вити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skomlić «буркотати» | верхньолужицька |
| skomliś «скавучати; буркотати» | нижньолужицька |
| skomleć «скиглити, скавучати» | польська |
| skomъlіti «скиглити, скавучати» (skomъlati) | праслов’янська |
| skoma «оскома» | праслов’янська |
| *skemiti «щеміти» (›sčemiti) | праслов’янська |
| skoliti | праслов’янська |
| skulěti | праслов’янська |
| sčemiti | праслов’янська |
| komarъ «комар» | праслов’янська |
| čьmelь «джміль» | праслов’янська |
| скомли́ть «тс.» | російська |
| скомълати «буркотати» | русько-церковнослов’янська |
| skomljáti «стогнати, скаржитися; сумувати» | словенська |
| skomliti «тс.» | чеська |
| skumlet' «тс.» | чеська |
скі́па «скіпка, тріска»
можуть бути результатом контамінації форм типу ска́бка, скопи́ти і ще́па, щіпа́ти або факультативного збереження давнього ск- без переходу в щ-, як у словах ске́ля, скемі́ти та ін;
не зовсім ясні фонетичні форми з початковим ск- перед голосними переднього ряду замість очікуваного щ- або сц-;
р. [ске́па] «скіпка», [скепа́ть] «відколювати», бр. [ске́пка] «тріска», [скепі́на] «щілина», аске́пак «осколок, тріска», др. скѣпище (скепище) «ратище», оскѣпище «тс.», оскѣпъ «спис», поскѣпани «розколені», п. [skipka] «скіпка, скалка», [skiepina] «щілина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́скеп
«знущання, турбування, напад»
ви́скепати
«виколупати, вирвати, винищити, викрасти; турбувати, дражнити»
ви́скепатися
«вирватися, вислизнути, звільнитися»
ви́скіпати
«виколупати; знайти»
доскіпа́тися
доскі́пливий
заскепи́ти
«заскалити»
о́скип
«граблисько, ратище»
оски́пище
«тс.»
приски́бнути
«затиснути, защемити»
прискі́патися
прискі́пливий
ро́зкіп
розскепа́тися
«розщепитися, розколотися»
ро́зскіп
«розщіп»
ро́скіп
«тс.»
скепа́ти
ске́пка
«скіпка»
ски́ба
ски́бка
скипа́ти
«тс.»
скипе́ць
«щепа, прищеплене дерево»
скипи́ти
«прищепити»
ски́пка
скипни́й
«щеплений»
скипни́ця
«тс.»
скіпа́льний
скіпа́ти
«розколювати, відколювати»
скіпа́тися
«приставати, чіплятися»
скі́пка
«тріска; [сірник ДзАтл II]»
скіпки́й
шкипа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ске́пка «тріска» | білоруська |
| скепі́на «щілина» | білоруська |
| аске́пак «осколок, тріска» | білоруська |
| скѣпище «ратище» (скепище) | давньоруська |
| оскѣпище «тс.» | давньоруська |
| оскѣпъ «спис» | давньоруська |
| поскѣпани «розколені» | давньоруська |
| skipka «скіпка, скалка» | польська |
| skiepina «щілина» | польська |
| ске́па «скіпка» | російська |
| скепа́ть «відколювати» | російська |
| ска́бка | українська |
| скопи́ти | українська |
| ще́па | українська |
| щіпа́ти | українська |
| ске́ля | українська |
| скемі́ти | українська |
хому́т «шийна частина кінської упряжі; (техн.) деталь у вигляді зігнутого в скобу стержня або кільця для кріплення чого-небудь»
псл. xomǫtъ;
загальновизнаної етимології не має;
припускається зв’язок із псл. *(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити», пор. скемі́ти, щемі́ти, оскоме́лок «гілка, тріска», р. ком «брила, груда», п. ст. szczmić «стискувати, охоплювати», ч. chomáč «жмут, гроно; купа», мор. [chomtat] «жадібно хватати щось» (Sławski I 75; Brückner 182);
сюди ж відноситься лит. kamanos (мн.) «шкіряна вуздечка», н. [Hamen] «хомут», снідерл. hāme, гол. haam «тс.» (ЭССЯ 8, 69–70);
заслуговує на увагу припущення про монголо-тюркське походження слова: монг. (k)hom «подушка під сідло верблюда», мн. khomut, тат. komyt, чув. khomyt;
носове ǫ на слов’янському ґрунті могло виникнути із подвоєння tt при запозиченні слова (tt l nt; -unt l ǫt) (Machek ESJČ 203; Holub–Lyer 204);
менш переконливі гіпотези про запозичення готського дієприкметника *hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» – Bern. I 395), про спорідненість з дінд. śámyā «палиця, клин, опора, точка опори», śamyati «старається, працює», śamáyati «заспокоює» (Machek Slavia 16, 192, 211);
р. хому́т, бр. хаму́т, др. хомутъ, п. chomąt, chomąto, ч. chomout, слц. chomút «ярмо», вл. нл. chomot, болг. хаму́т, хомо́т «ярмо, іго, гніт», схв. хо̏муˇт «жменя, пучок», ст. «ярмо», слн. komat, homôt «невід», стсл. хомѫтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
захомута́ти
підхому́тник
хаму́т
хому́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хаму́т | білоруська |
| хаму́т | болгарська |
| chomot | верхньолужицька |
| haam «тс.» | голландська |
| śámyā «палиця, клин, опора, точка опори» | давньоіндійська |
| хомутъ | давньоруська |
| kamanos «шкіряна вуздечка» (мн.) | литовська |
| chomtat «жадібно хватати щось» | моравське |
| chomot | нижньолужицька |
| Hamen «хомут» | німецька |
| szczmić «стискувати, охоплювати» | польська |
| chomąt | польська |
| chomąto | польська |
| xomǫtъ | праслов’янська |
| *(s)kem-/(s)kom-/xom- «тиснути, гнітити» | праслов’янська |
| ком «брила, груда» | російська |
| хому́т | російська |
| му «жменя, пучок» | сербохорватська |
| hāme | середньонідерландська |
| chomút «ярмо» | словацька |
| komat «невід» | словенська |
| homôt «невід» | словенська |
| хомѫтъ | старослов’янська |
| komyt | татарська |
| хомо́т «ярмо, іго, гніт» | українська |
| chomáč «жмут, гроно; купа» | чеська |
| chomout | чеська |
| khomyt | чуваська |
| скемі́ти | ? |
| щемі́ти | ? |
| оскоме́лок «гілка, тріска» | ? |
| szczmić «стискувати, охоплювати» | ? |
| khomut | ? |
| *hamands (пор. н. hemmen «гальмувати», [Ham, Hamen] «хомут» -- Bern. I 395) | ? |
| śamyati «старається, працює» | ? |
| śamáyati «заспокоює» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України