СИНЯТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

си́ній

псл. sinjь, споріднене зі sьjati «сяяти», sivъ «сивий»;
зіставляється з лит. sóvas «світлої масті», šėˊmas (sė˜mas) «попелястий, сіруватий, синій», дінд. śyāmáḥ «чорний, темний»;
р. си́ний, бр. сі́ні, др. синии, п. siny, ч. слц. sinó, болг. м. син, схв. си̑њū «сіруватий, синій», слн. sínji, стсл. синь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

про́синь
си́на́вий
сине́ць «синяк»
сини́зна́
си́ник «глаукома» (мед.)
сини́ло «синя фарба; синька»
сини́льний
сини́льниця «фарбувальниця запасок у синій колір»
сини́ти
си́ні́ти
сині́тка «вид плахти»
сині́шати
си́нка «синька для білизни; синя фарба»
синь
си́нька
си́нько «водяник, синюватий бог річок»
синьота́ «синій колір»
синьо́тка
синьо́ша (назва блакитно-сірої корови)
синюва́тий
синю́х «сиворакша, Coracias garrula» (орн.)
синю́ха «ціаноз» (мед.)
синю́шний
синя́ва «вид риби»
си́нява «синь; [чорно-синя велика хмара Нед; глибина Нед]»
синя́вець «голуб’янка, Lycaena Fabr.» (ент.)
си́ня́вий
синявча́ (назва сірої корови)
синя́к «синець; [(орн.) голуб-синяк, Columba oenas]»
синяти́на «синька для білизни»
си́нятина «синець»
синяти́ти «синити (білизну)»
синя́тка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сі́ні білоруська
син болгарська
śyāmáḥ «чорний, темний» давньоіндійська
синии давньоруська
sývas «світлої масті» литовська
šėˊmas литовська
sė˜mas литовська
син македонська
siny польська
sinjь праслов’янська
sьjati «сяяти» праслов’янська
sivъ «сивий» праслов’янська
си́ний російська
си̑њū «сіруватий, синій» сербохорватська
siný словацька
sínji словенська
синь старослов’янська
siný чеська

син

псл. synъ *sūnus;
споріднене з лит. sūnùs, прус. souns, дінд. sūnúḥ, ав. hūnu-, гот. sunus, дісл. sunr, sonr, дангл. двн. sunu, гр. υἱύς, υἱός;
пов’язується з дінд. sū́te «народжує, створює», sū́tiḥ «народження», sū́tuḥ «вагітність», ав. hunāmi «народжую», ірл. suth «народження, плід»;
пор. дінд. sutáḥ «син»;
іє. *seu-, sū- «народжувати»;
р. бр. сын, др. сынъ, п. ч. слц. вл. нл. syn, болг. м. син, схв. cи̑н, слн. sín, стсл. сынъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́синовити «виключити з родини»
па́семок «пасинок»
па́симє «пасиння»
пасимкува́ти
пасинкува́льниця
пасинкува́ти
па́си́ння
па́синок
сина́ш
сина́шко
синеня́
сини́сько
сини́ха «невістка»
сині́вство
сині́вський
си́нко
синни́й «синовній»
синова́ «невістка»
сино́ве́ць «син, племінник (син брата) СУМ, Нед; прийомний син НЗ УжДУ 26»
синови́ць «племінник (син брата)»
синови́ця «племінниця (дочка брата)»
синові́й «син»
сино́вній
сино́к
синя́тко
усинови́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hūnu- авестійська
hunāmi «народжую» авестійська
сын білоруська
син болгарська
syn верхньолужицька
sunus готська
υἱύς грецька
υἱός грецька
sunu давньоанглійська
sunu давньоверхньонімецька
sūnúḥ давньоіндійська
sū́te «народжує, створює» давньоіндійська
sū́tiḥ «народження» давньоіндійська
sū́tuḥ «вагітність» давньоіндійська
sutáḥ «син» давньоіндійська
sunr давньоісландська
sonr давньоісландська
сынъ давньоруська
*seu- індоєвропейська
sū- «народжувати» індоєвропейська
suth «народження, плід» ірландська
sūnùs литовська
син македонська
syn нижньолужицька
syn польська
synъ праслов’янська
*sūnus праслов’янська
*sūnus праслов’янська
souns прусська
сын російська
cи̑н сербохорватська
syn словацька
sín словенська
сынъ старослов’янська
syn чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України