РТУТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ртуть
загальноприйнятої етимології не має;
реконструювалася вихідна форма *rьtǫtь як активний дієприкметник від дієслова *rьti(ti), спорідненого з лит. ritа̄, ritaũ, rìsti «котитися», лтс. ritu, rist «тс.», лит. riẽsti, riečiа̄ «скочувати, замотувати», лтс. riest, riežu «відпадати, відділятися», дангл. wríðan, двн. rīdan «крутити» (Черных ІІ 124–125; Фасмер ІІІ 509; Grünentahl ZfSlPh 13, 342);
припускалося вихідне *rъtǫtь, яке зіставлялося з цсл. рутити с́ «кидатися» (Брандт РФВ 24, 144);
через фонетичні труднощі менш прийнятні тлумачення слова як запозичення з ар. ’utārid «ртуть» (Горяев 302; Mikl. TEl II 183; EW 285; Brückner 466; Holub–Lyer 425; Holub–Kop. 317; Lokotsch 167) або з лат. argent(um vivum) «живе срібло» (Machek ESJČ 522);
р. ртуть, бр. ртуць, п. rtęć, ч. rtut’, ст. rtut, слц. ortut’, болг. рътуть, ртуть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
орту́ть
«ртуть»
ртути́на
«амальгама»
рту́тити
рту́тний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
'utārid «ртуть» | арабська |
ртуць | білоруська |
рътуть | болгарська |
ртуть | болгарська |
wríðan | давньоанглійська |
rīdan «крутити» | давньоверхньонімецька |
argent um vivum «живе срібло» | латинська |
ritu | латиська |
rist «тс.» | латиська |
riest | латиська |
riežu «відпадати, відділятися» | латиська |
ritù | литовська |
ritaũ | литовська |
rìsti «котитися» | литовська |
riẽsti | литовська |
riečiù «скочувати, замотувати» | литовська |
rtęć | польська |
*rьtǫtь | праслов’янська |
*rьti(ti) | праслов’янська |
*rьti(ti) | праслов’янська |
*rъtǫtь | праслов’янська |
ртуть | російська |
ortut' | словацька |
рутити сѧ «кидатися» | церковнослов’янська |
rtut' | чеська |
rtut | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України