РОМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ром

англ. rum «ром» є результатом скорочення форми rumbullion «тс.», очевидно, звуконаслідувального утворення;
запозичення з англійської мови;
р. бр. болг. ром, п. ч. слц. вл. rum, м. рум, схв. ру̏м, слн. rúm;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рум «ром»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rum «ром» англійська
rumbullion «тс.» англійська
ром білоруська
ром болгарська
rum верхньолужицька
рум македонська
rum польська
ром російська
ру̏м сербохорватська
rum словацька
rúm словенська
rum чеська

Рома́н (чоловіче ім’я)

запозичення з латинської мови;
лат. Rōmānus, Rōmāna зводяться до назв жителів міста Рима (Rōmа) «римлянин, римський, римлянка, римська»;
р. Рома́н, бр. Рама́н, п. ч. слц. Roman, болг. м. Ро́ман, схв. Роман, слн. Roman;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ро́ма
Ро́ма
Рома́на (жіноче ім’я)
Рома́нія
Рома́ньо
Рома́сь
Ро́мка
Ро́мко
Рому́ля
Рому́сь (о)
Рому́ся
Ро́мцьо
Ро́мця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Рама́н білоруська
Ро́ман болгарська
Rōmānus латинська
Rōmāna латинська
Ро́ман македонська
Roman польська
Рома́н російська
Роман сербохорватська
Roman словацька
Roman словенська
Roman чеська

хро́ми́й «кривий»

псл. xromъ(jь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла);
зіставлялося з н. Schramme «шрам, рубець», дінд. srāmáḥ «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(s)krēm/(s)krǝm-, розширеного варіанта кореня *(s)ker- «різати, відсікати» з метатезою на слов’янському ґрунті sk › ks (› kch › ch) (Черных II 357; Bern. I 403; Pokorny I 945; сумніви див. Мейе MSL 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6);
існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади (Эндзелин СБЭ 71–72);
пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *nogu sromъ › *nogu xromъ «кульгавий на ноги» (Pedersen IF 5, 70);
слово виводилося й від кореня *skerm-, того, що в кре́мінь і скро́мний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Brückner 184);
непереконлива думка (Machek IF 53, 93–94, ESJČ 206; Эндзелин СБЭ 71–72), що псл. xromъ споріднене з дінд. śramá- «кривий» і н. lahm «тс.» – чергування плавних r та l пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х- як інтенсифікуюче;
р. хромо́й, хрома́ть, бр. [хро́мы] Носович, др. хромыи, п. вл. нл. chromy, ч. слц. chromý, полаб. chrümĕ, болг. хром, м. [ром], схв. хро̏м, хро̀мац, слн. hròm, стсл. хромъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

охроми́ти
охромі́ти
прихроми́ти «?»
хма́рати «тс.»
хра́мати
храма́чка «копитна хвороба»
храми́й «тс.»
храмо́та «кульгаві тварини»
хрі́мка
хрома́к «кульгава вівця»
хрома́ти
хроме́ць
хроминде́й «кульгава людина»
хромі́ти
хро́мка «копитна хвороба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хро́мы білоруська
хром болгарська
chromy верхньолужицька
srāmáḥ «кривий, кульгавий» давньоіндійська
śramá- «кривий» давньоіндійська
хромыи давньоруська
*(s)krēm/(s)krǝm- індоєвропейська
s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади індоєвропейська
ром македонська
chromy нижньолужицька
Schramme «шрам, рубець» німецька
lahm «тс.» німецька
chrümĕ полабська
chromy польська
xromъ(jь) «кривий, кульгавий» праслов’янська
xromъ праслов’янська
хромо́й російська
м сербохорватська
chromý словацька
hròm словенська
хромъ старослов’янська
хрома́ть українська
хро̀мац українська
chromý чеська
*skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла) ?
*(s)ker- «різати, відсікати» ?
х- ?
xromъ «кульгавий на ноги» ?
*skerm- ?
кре́мінь ?
скро́мний ?
значення «поранений гострим предметом» ?
х- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України