РАМЕНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
раме́но «плече»
іє. *arǝ-mo «рука, суглоб; будова», розширена форма кореня *ar(ǝ)- «зв’язувати, припасовувати»;
споріднене з прус. irmo «рука», гот. arms, двн. aram, нвн. Arm, дангл. earm, англ. arm «тс.», лат. armus «верхня частина руки, лопатка», вірм. armukn «лікоть», осет. arm «рука; голобля», ав. arǝma- «рука», дінд. īrmáḥ «плече, стегно»;
ramę (‹ *ormę);
псл. ramo (‹ *ormo);
р. (заст.) рамена́, [ра́мо] «плече», бр. [ра́ме], др. рамо, рамя «тс.», п. ramię «тс.; рукав (річки); (мат.) сторона», ч. rámě «плече; рукав річки», rameno «тс.; (мат.) сторона», слц. ramä, rameno «тс.», вл. ramjo «плече; рука; (мат.) сторона», нл. ramje «тс.», болг. ра́мо «плече; схил гори; (тех.) плече; (мат.) сторона», м. рамо «плече; (мат.) сторона», схв. ра̏ме(-ена) «плече, щит (гармати)», стсл. рамо «плече»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зраме́ня
«по силі, по праву, на підставі (чого), ім’ям (кого)»
(заст.)
нара́ме́нник
«аксельбант»
нарамі́нник
«наплічник»
передра́м'я
«тс.»
передра́ме́нний
передраме́нниця
«передпліччя»
передраме́ння
прира́мки
«подвійні плечі у чоловічій сорочці»
при́рамок
«плече у сорочки»
ра́м'я́
«плече, плечі; бік (кута) Нед»
ра́ма
«плече, рамено»
ра́мено
«перехрестя хреста; кожна з двох перехресних колод у крилах вітряка; шпиця млинового колеса»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arǝma- «рука» | авестійська |
| arm «тс.» | англійська |
| ра́ме | білоруська |
| ра́мо «плече; схил гори; (тех.) плече; (мат.) сторона» | болгарська |
| ramjo «плече; рука; (мат.) сторона» | верхньолужицька |
| armukn «лікоть» | вірменська |
| arms | готська |
| earm | давньоанглійська |
| aram | давньоверхньонімецька |
| īrmáḥ «плече, стегно» | давньоіндійська |
| рамо | давньоруська |
| рамя «тс.» | давньоруська |
| *arǝ-mo «рука, суглоб; будова» | індоєвропейська |
| armus «верхня частина руки, лопатка» | латинська |
| рамо «плече; (мат.) сторона» | македонська |
| ramje «тс.» | нижньолужицька |
| Arm | нововерхньонімецька |
| ramię «тс.; рукав (річки); (мат.) сторона» | польська |
| ramę (‹ *ormę) | праслов’янська |
| *ormo | праслов’янська |
| ramo (‹ *ormo) | праслов’янська |
| *ormo | праслов’янська |
| irmo «рука» | прусська |
| рамена́ (заст.) | російська |
| ра́мо «плече» | російська |
| ра̏ме(-ена) «плече, щит (гармати)» | сербохорватська |
| ramä «тс.» | словацька |
| rameno «тс.» | словацька |
| рамо «плече» | старослов’янська |
| rámě «плече; рукав річки»«тс.; (мат.) сторона» | чеська |
| rameno «плече; рукав річки»«тс.; (мат.) сторона» | чеська |
| *ar(ǝ)- «зв’язувати, припасовувати» | ? |
| arm «рука; голобля» | ? |
а́рмія
поширена раніше форма армея замінена сучасним варіантом за аналогією до форм на -ія;
нім. Armée «тс.», armieren «озброювати», фр. armé՛ «армія», armer «озброювати» походять від лат. arma «зброя», armāre «озброювати споряджати», спорідненого з лат. аrmus «верхня частина руки», псл. *ormo укр. раме́но, або з гр. ἄρμενος «з’єднаний, пригнаний», псл. јаrьmъ, укр. ярмо́;
запозичено з німецької або французької мови, можливо, через польське посередництво;
р. болг. а́рмия, бр. а́рмія, п. armia, вл. armeja, armija, м. армија, схв. àрмија слн. ármija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
армея
(1627)
армі́єць
армува́ти
«озброювати»
ва́рмія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́рмія | білоруська |
| а́рмия | болгарська |
| armeja | верхньолужицька |
| armija | верхньолужицька |
| ἄρμενος «з’єднаний, пригнаний» | грецька |
| arma «зброя» | латинська |
| аrmus «верхня частина руки» | латинська |
| армија | македонська |
| Armée «тс.» | німецька |
| armia | польська |
| *ormo | праслов’янська |
| јаrьmъ | праслов’янська |
| а́рмия | російська |
| àрмија | сербохорватська |
| раме́но | українська |
| ярмо́ | українська |
| armé՛ «армія» | французька |
| армея | ? |
| -ія | ? |
| armieren «озброювати» | ? |
| armer «озброювати» | ? |
| armāre «озброювати споряджати» | ? |
| або | ? |
гармо́нія «музичний інструмент»
первісною була форма гармо́ніка, запозичена, можливо, через російську з німецької або англійської мови;
нім. Harmónika, англ. harmonica «тс.» (з 1762 р.) походять від лат. harmonicus «гармонійний», що відбиває гр. ἁρμονικός «гармонійний, музичний», похідне від ἅρμονία «зв’язок, стрункий порядок», пов’язаного з ἅρμα «колісниця, упряжка», ἁραρίσκω «припасовую, виготовляю», спорідненими з вірм. arari « я робив», псл. ramo «плече, рука», укр. раме́но;
р. гармо́ния, гармо́ника, гармо́нь, гармо́шка, бр. гармо́нік, п. ч. вл. harmonika, слц. harmonia, болг. м. хармо́ника, схв. хармòника, слн. harmónika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гармоні́ст
гармо́нь
гармо́шка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harmonica «тс.» (з 1762 р.) | англійська |
| гармо́нік | білоруська |
| хармо́ника | болгарська |
| harmonika | верхньолужицька |
| arari « я робив» | вірменська |
| ἁρμονικός «гармонійний, музичний» | грецька |
| harmonicus «гармонійний» | латинська |
| хармо́ника | македонська |
| Harmónika | німецька |
| harmonika | польська |
| ramo «плече, рука» | праслов’янська |
| гармо́ния | російська |
| хармòника | сербохорватська |
| harmonia | словацька |
| harmónika | словенська |
| раме́но | українська |
| гармо́ника | українська |
| гармо́нь | українська |
| гармо́шка | українська |
| harmonika | чеська |
| гармо́ніка | ? |
| ἅρμονία «зв’язок, стрункий порядок» | ? |
| ἅρμα «колісниця, упряжка» | ? |
| ἁραρίσκω «припасовую, виготовляю» | ? |
рамі́нь «ремінь; вичинена шкура Па»
очевидно, результат контамінації основ слів ре́мі́нь і раме́но (нара́ме́нник) (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
рамі́нник
«шкіряний пояс»
раміня́нка
«шматок вичиненої шкури»
раміня́чча
«недоноски шкіряного взуття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ре́мі́нь (нара́ме́нник) | українська |
| раме́но (нара́ме́нник) | українська |
| нара́ме́нник | українська |
кра́ми «плечі» (у виразі [взяти на крами́)
неясне;
вважається результатом злиття прийменника к з іменником [ра́ма] (раме́на́) «плечі» (Гриценко 128);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кра́ма
(на краму)
крамана́ди
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| к (раме́на́] «плечі» (Гриценко 128). | українська |
| ра́ма (раме́на́] «плечі» (Гриценко 128). | українська |
| раме́на́ | українська |
ра́ма «оправа»
свн. ram(e) «рама, підпірка» (нвн. Rahmen «рама») споріднене з лит. rem̃ti «підпирати», rаm̃tis «підпірка, кріплення», дінд. rambhá- «підпірка; палиця»;
очевидно, через польське посередництво запозичено з середньоверхньонімецької мови;
р. бр. ра́ма, др. рама «в’язь, обв’язка, рама?», п. rama, ч. слц. rám, нл. ram, полаб. ramka, болг. ра́мка «рама, рамка, оправа», м. рам «тс.», схв. ра̑м «рама, рамка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обра́мити
обрамка
«облямівка; кайма, обшивка»
обра́млення
обрамля́ти
обрамо́вувати
обра́мок
обрамува́ти
обря́мок
обрямува́ти
«облямувати»
підра́мник
рам'я
«віконна рама»
(мн. ра́мена)] Нед
рама
(ХVII ст.)
ра́мена
«віконні рами»
(мн.)
рами́на
«рама»
ра́мина
«віконна рама ВеУг; дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка Бі»
рамля́
«рамка»
ра́мник
ра́мо
«рама»
ра́мці
ра́мця
ремена́
«тс.»
ря́ма
«рама»
ря́мено
«віконна рама»
рямина́
«рея»
ря́мина
«тс.; дерев’яна станина, на якій встановлено крила вітряка»
ря́мка
«рамка»
ря́мо
«рама»
ря́мці
ря́мця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́ма | білоруська |
| ра́мка «рама, рамка, оправа» | болгарська |
| rambhá- «підпірка; палиця» | давньоіндійська |
| рама «в’язь, обв’язка, рама?» | давньоруська |
| rem̃ti «підпирати» | литовська |
| rаm̃tis «підпірка, кріплення» | литовська |
| рам «тс.» | македонська |
| ram | нижньолужицька |
| Rahmen | нововерхньонімецька |
| ramka | полабська |
| rama | польська |
| ра́ма | російська |
| ра̑м «рама, рамка» | сербохорватська |
| ram(e) «рама, підпірка» (нвн. Rahmen «рама») | середньоверхньнімецька |
| rám | словацька |
| rám | чеська |
рі́вний
припущення про походження з ав. ravan «рівне місце» (Pisani Atti del III Congr. Intern. de Linguisti 376, Зализняк ВСЯ VI 40) недостатньо обґрунтоване;
псл. *orvьnъ (< *orvo-);
споріднене з прус. arwis «справжній, дійсний, вірний, певний», ірл. rîe «рівне поле», rîi «тс.», дангл. двн. rûm «простір», англ. room «місце, простір; приміщення», нвн. Raum «простір», лат. rūs, rūris «село, поле, нива», ав. ravah- «вільний простір», ravasčarāt- «те, що рухається вільно»;
іє. *reu- «широкий, просторий, відкритий; явний, пристрасний»;
р. ро́вный, бр. ро́ўны, др. ровьный, п. rîwny, ч. слц. rovný, вл. runy, нл. rowny, болг. ра́вен, м. рамен, [равен], схв. ра́ван, слн. ráven, стсл. равьíъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врі́вень
врі́вні
дорі́внювати[ся]
дорі́внюючий
«рівний»
зарі́вна
«порівну, рівно; однаково»
зарі́вний
«рівний, однаковий, подібний; рівномірний, розмірний»
зарі́вно
«тс.»
зрівня́лівка
на́рі́вні́
«урівень; поряд; урівні»
на́ровень
«паралельно»
незрі́вняний
незрівня́нний
нері́вень
«нерівний, неоднаковий»
нері́вня́
неспорі́внаний
«незрівняний»
обрі́внювати
по́рі́вно
по́рівну
порівня́льний
порівня́ння
порівня́ти
по́ровень
«нарівні»
по́ровно
«прямо»
рі́ве́н
«рівний»
рі́вень
рі́внанє
«рівняння»
рівна́ти
«рівняти»
рівни́на
рівни́нний
рівни́нник
рівни́стий
«прямий»
рівни́ця
«груба слабо скручена нитка, з якої виготовляють пряжу»
рівні́шати
рі́вня́
рі́вня́ва
рівня́льник
рівня́ння
рівня́ти
ровен
«рівня»
ро́вень
«пара, рівний; рівнина»
рове́сний
«однаковий за віком»
ро́вінь
«рівнина»
ровня́к
«прямий ліс»
упоровень
«врівень»
урі́вень
урі́вні
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ravan «рівне місце» | авестійська |
| ravah- «вільний простір» | авестійська |
| ravasčarāt- «те, що рухається вільно» | авестійська |
| room «місце, простір; приміщення» | англійська |
| ро́ўны | білоруська |
| ра́вен | болгарська |
| runy | верхньолужицька |
| rûm «простір» | давньоанглійська |
| rûm «простір» | давньоверхньонімецька |
| ровьный | давньоруська |
| *reu- «широкий, просторий, відкритий; явний, пристрасний» | індоєвропейська |
| róe «рівне поле» | ірландська |
| rói «тс.» | ірландська |
| rūs | латинська |
| rūris «село, поле, нива» | латинська |
| рамен | македонська |
| равен | македонська |
| rowny | нижньолужицька |
| Raum «простір» | нововерхньонімецька |
| równy | польська |
| *orvьnъ | праслов’янська |
| *orvo- | праслов’янська |
| arwis «справжній, дійсний, вірний, певний» | прусська |
| ро́вный | російська |
| ра́ван | сербохорватська |
| rovný | словацька |
| ráven | словенська |
| равьнъ | старослов’янська |
| rovný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України