РАКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рак «(зоол.) безхребетна тварина класу членистоногих, Crustacea; злоякісна пухлина; [пристосування для подачі соломи на скирту Ва]»
псл. rakъ;
задовільної етимології не має;
зіставляється (Ильинский РФВ 74, 126) з лит. rа̀kti «колоти, колупати; копати», лтс. rakt «копати»;
заслуговує на увагу припущення (Фасмер ІІІ 437; Преобр. ІІ 180; Младенов 556; Brückner 453; KZ 45, 108; Holub–Kop. 309; Mühl.–Endz. I 574) про походження з псл. *orkъ (букв. «той, що впивається»), спорідненого з лит. érkė «кліщ», лтс. ẽrсe «кліщ; скалка»;
малоймовірне припущення (Machek ESJČ 506; Holub–Lyer 409; Otrębski Idg. Forsch. 80) про зв’язок з лат. cancer «рак, краб, кліщ» (з *сar-cer), гр. ϰαρίς «креветка», ϰαρϰίνος «рак; Рак (сузір’я); ракова пухлина; щипці, кліщі», дінд. karkaḥ «рак», karkaṭaḥ «тс.», karkaraḥ «шершавий»;
р. бр. болг. м. рак, др. ракъ, п. ч. слц. вл. нл. rak, схв. ра̏к, слн. rа̀k;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пора́чити
«ущипнути»
(у пісні)(про рака)
ракови́ння
(хвороба жита)
ра́ком
ракува́ті
«ракоподібні»
ра́цки
«рачки»
ра́цький
«рачачий»
рацькува́ти
«рачкувати»
рацю́га
«великий рак»
ра́ча́чий
раченя́
рачи́ний
рачи́ха
«самиця рака»
рачи́ця
«тс.»
ра́чки
рачкува́ти
рачкува́то
ра́чник
«пристрій для ловіння раків»
ра́чо́к
«кішка, невеликий якір; [глиняна підставка у вигляді триніжок або обручиків для роз’єднання посуду, що вкладається один у другий для обпалювання; рід вишивки]»
ра́шниця
«сітка, якою ловлять раків Мо; рибальська хватка Доп. УжДУ 26/2»
ря́цьки
«рачки, раком»
ряцькува́ти
«тс.»
ура́чити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рак | білоруська |
| рак | болгарська |
| rak | верхньолужицька |
| ϰαρίς «креветка» | грецька |
| ϰαρϰίνος «рак; Рак (сузір’я); ракова пухлина; щипці, кліщі» | грецька |
| karkaḥ «рак» | давньоіндійська |
| karkaṭaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| karkaraḥ «шершавий» | давньоіндійська |
| ракъ | давньоруська |
| cancer «рак, краб, кліщ» (з *сar-cer) | латинська |
| rakt «копати» | латиська |
| ẽrсe «кліщ; скалка» | латиська |
| rа̀kti «колоти, колупати; копати» | литовська |
| érkė «кліщ» | литовська |
| рак | македонська |
| rak | нижньолужицька |
| rak | польська |
| rakъ | праслов’янська |
| *orkъ (букв. «той, що впивається») | праслов’янська |
| рак | російська |
| ра̏к | сербохорватська |
| rak | словацька |
| rа̀k | словенська |
| rak | чеська |
рак «рогач, жук-олень, Lucanus cervus L.» (ент.)
пов’язане з рак1 (пор. також п. rak niemiecki «цвіркун»);
назва могла бути перенесена на жука через наявність у нього рогів, що нагадують висунуті вперед клішні рака;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рак (пор. також п. rak niemiecki «цвіркун») | українська |
рак «залишки бадилля після зрізування кукурудзи, соняшнику»
неясне;
можливо, результат спрощення запозиченої з болгарських говірок Одещини форми [дра́ка] «низький колючий чагарник»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дра́ка «низький колючий чагарник» | українська |
Рак (одне із сузір’їв Зодіака)
у західнослов’янських мовах може бути калькою лат. cancer «тс.»;
калька гр. ϰαρϰίνος «рак; сузір’я Рака»;
р. бр. болг. Рак, др. Ракъ, п. ч. слц. вл. Rak, схв. Ра̏к, слн. Rа̀k;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Рак | білоруська |
| Рак | болгарська |
| Rak | верхньолужицька |
| ϰαρϰίνος «рак; сузір’я Рака» | грецька |
| Ракъ | давньоруська |
| cancer «тс.» | латинська |
| Rak | польська |
| Рак | російська |
| Ра̏к | сербохорватська |
| Rak | словацька |
| Rа̀k | словенська |
| Rak | чеська |
ра́ка «гробниця» (заст.)
лат. arca «ящик; скринька» пов’язане з arceo «замикаю», спорідненим з гр. ἀρϰέω «утримую, відхиляю; витримую», вірм. argel’ «перешкода»;
псл. raka ‹ *arka;
запозичення з латинської мови;
р. бр. ра́ка, др. рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник», ч. слц. rakev «труна», слц. rakva «тс.», полаб. rakåí «ящик», болг. [ра́ка], м. [ракла] «скринька», схв. ра̏ка «викопана могила», слн. ráka «склеп», rákev «труна, склеп», стсл. рака;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́ква
«коробка для масла»
ра́кда
ра́кля
ра́фка
ра́хва
«інкрустована шкатулка»
ра́хда
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́ка | білоруська |
| ра́ка | болгарська |
| argel' «перешкода» | вірменська |
| ἀρϰέω «утримую, відхиляю; витримую» | грецька |
| рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник» | давньоруська |
| arca «ящик; скринька» | латинська |
| arceo «замикаю» | латинська |
| ракла «скринька» | македонська |
| rakåí «ящик» | полабська |
| raka | праслов’янська |
| *arka | праслов’янська |
| ра́ка | російська |
| ра̏ка «викопана могила» | сербохорватська |
| rakev «труна» | словацька |
| rakva «тс.» | словацька |
| ráka «склеп»«труна, склеп» | словенська |
| rákev «склеп»«труна, склеп» | словенська |
| рака | старослов’янська |
| rakev «труна» | чеська |
ви́рячити «витріщити»
витворення цього дієслова могло бути зумовлене тим, що у рака очі розміщені зверху;
результат гіперистичного пом’якшення p в деетимологізованому дієслові *вирачити, похідному від рак «Potamobilus astacus»;
р. [вы́рачить] «витріщити», бр. [вы́рачыць], п. wyraczyć «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виряча́ти
вирячкува́тий
ви́рячок
виря́чувати
ві́рачкуватий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вы́рачыць | білоруська |
| wyraczyć «тс.» | польська |
| вы́рачить «витріщити» | російська |
| вирачити | ? |
| рак «Potamobilus astacus» | ? |
нара́квиця «нарукавниця, короткий рукав (у священика); [вовняні або смушкові манжети]»
безпосереднє виведення від укр. рука́ (ВеЗн 40) необґрунтоване;
м. нараквица «рукавиця, [браслет]» утворено з прийменника на і основи іменника рака «рука»;
можливо, давнє запозичення з усного мовлення духовних осіб – представників македонських говорів болгарської мови, що приходили на східнослов’янські землі;
неясне;
р. нара́квица «нарукавниця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нараквица «рукавиця, [браслет]» | македонська |
| нара́квица «нарукавниця» | російська |
| рука́ | українська |
| рака «рука» | ? |
ра́ко́вина «черепашка»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з ра́ка «гробниця», псл. raky (род. в. *rakъve) «скриня»;
висловлюється також припущення (Jakobson IJSLP I 1959, 267) про зв’язок із словом рак (з огляду на тверду шкаралупу рака) і про власне слов’янське походження цих слів (Ильинский РФВ 74, 126);
р. ра́ковина, бр. ра́кавіна, др. раковина «перламутр»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́ковистий
«який має заглибини, схожі на раковини»
раку́шка
ракушня́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́кавіна | білоруська |
| раковина «перламутр» | давньоруська |
| raky «скриня» (род. в. *rakъve) | праслов’янська |
| ра́ковина | російська |
| ра́ка «гробниця» | українська |
| рак (з огляду на тверду шкаралупу рака)(Ильинский РФВ 74, 126) | українська |
рачи́нець «ракові шийки, гірчак зміїний, Polygonum bistorta» (бот.)
назва гірчака зміїного, очевидно, пояснюється тим, що він має червоно-бурі кореневища з численними рубцями;
назви пов’язані з рак;
бр. [рачыкі] «гірчак зміїний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́чки
«тс.; спориш, гірчак, дересен болотяний, Polygonum amphibium L. Нед; валеріана лікарська, Valeriana officinalis L. См»
рачо́к
«гірчак зміїний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рачыкі «гірчак зміїний» | білоруська |
| рак | українська |
ріка́
іє. *rei-/ri-;
споріднене з снн. rīn «водостік», дірл. riathor «бурний потік», дангл. rír «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe), гал. Rēnos «Рейн», лат. rīvus «струмок, потік, течія», алб. ritë «мокрий, сирий», дінд. ráуaḥ «ріка, течія, потік», rītíḥ «тс.», rētaḥ «течія, вилив, ріка», rīṇaḥ «текучий», rīˊyatē «рухається, починає текти»;
псл. rěka (<*roika), пов’язане чергуванням голосних з rei- (rinǫti) «текти, струмувати»;
зіставлення з двн. rīga «ряд», свн. rīhe «тс.», дінд. rēkhā «ряд, смуга, дряпина» (Uhlenbeck 253; Zupitza GG 137) менш переконливе;
р. болг. река́, бр. рака́, др. рѐка, п. rzeka, ч. řeka, слц. rieka, вл. нл. rěka, полаб. rė́kă, м. схв. ре́ка, слн. réka, стсл. рhка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заріча́ни́н
«житель заріччя»
заріча́нський
зарі́чний
за́річок
«рукав річки»
зарі́ччя
надрі́чний
надрі́ччя
підрі́че
«поле, розташоване коло річки»
поріча́нин
«житель надріччя»
порі́чина
«смуга берега ріки»
порі́ччя
«надріччя»
рікля
«поле понад річкою або між річками»
річи́стий
«багатий на ріки»
рі́чисько
«покинуте річище»
рі́чи́ще
рі́чка
річкови́к
річни́й
річни́к
«річковик»
річчи́на
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ritë «мокрий, сирий» | албанська |
| rithe | англійська |
| рака́ | білоруська |
| река́ | болгарська |
| rěka | верхньолужицька |
| Rēnos «Рейн» | галльська |
| rɣr «струмок, потік, ріка» (англ. діал. rithe) | давньоанглійська |
| rīga «ряд» | давньоверхньонімецька |
| ráуaḥ «ріка, течія, потік» | давньоіндійська |
| rītíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| rētaḥ «течія, вилив, ріка» | давньоіндійська |
| rīṇaḥ «текучий» | давньоіндійська |
| rīˊyatē «рухається, починає текти» | давньоіндійська |
| rēkhā «ряд, смуга, дряпина» | давньоіндійська |
| riathor «бурний потік» | давньоірландська |
| рѣка | давньоруська |
| *rei-/ri- | індоєвропейська |
| rīvus «струмок, потік, течія» | латинська |
| ре́ка | македонська |
| rěka | нижньолужицька |
| rėˊkă | полабська |
| rzeka | польська |
| rěka (<*roika) | праслов’янська |
| rei- «текти, струмувати» (rinǫti) | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| *roika | праслов’янська |
| rinǫti | праслов’янська |
| река́ | російська |
| ре́ка | сербохорватська |
| rīhe «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rīn «водостік» | середньонижньонімецька |
| rieka | словацька |
| réka | словенська |
| рѣка | старослов’янська |
| řeka | чеська |
рука́
менш обґрунтоване зіставлення з дісл. vrá «ріг, кут», vrangr «кривий, косий», снн. vrange «дуга» (Mikkola IF 23, 120–121) і лат. (галлороманським) branca «лапа» (Kuryłowicz, Mél. Vendryes 205–207; Machek ESJČ 523–524);
псл. rǫka «рука»;
споріднене з лит. rankа̀, пов’язаним чергуванням голосних з renkа̄, riñkti «збирати», parankа̀ «збір, збирання», лтс. rа̄oka, прус. rancko, (зн. в. rānkan) «тс.»;
висловлювалася також думка про давнє запозичення з балтійських мов (Бернштейн Очерк 92);
р. бр. рука́, др. рука, п. ręka, ч. слц. вл. нл. ruka, полаб. rǫka, болг. ръка́, м. рака, схв. ру́ка, слн. rôka, стсл. рѫка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безрука́вий
безрука́вка
безрука́вний
безру́кий
виру́ка
«поміч»
вируча́ти
ви́ручка
впо́руч
«поруч»
впору́чний
«рівнобіжний»
вруча́ти
вру́чений
вручи́тель
вручну́
доруча́ти
дору́чення
дору́чник
запору́ка
запоручи́ти
«доручити»
зару́ка
зарука́вниця
«манжета»
зарука́вок
зарука́вчик
«тс.»
зарукований
«заручений»
за́руч
«у заставу»
заруча́тися
зару́чений
зару́чини
зару́чка
зару́чний
(у виразі з. лист «гарантійна грамота»)
зару́чник
«заложник; [жених Пі]»
зару́чники
«дружки жениха»
зару́чниця
«молода»
зруки́
зрукований
«заручений»
зруч
«зручно»
зру́чий
«зручний»
нави́руч
«на допомогу»
нарука́вний
нарука́вник
нарука́вці
на́руч
«на підтримку; [кількість чогось на одну руку МСБГ]»
на́ручка
нару́чний
нару́чник
на́ручні
на́ручно
«зручно»
нару́ччя
на́рушно
«тс.»
недови́ручка
недору́чний
«недоставлюваний»
обру́ч
«браслет»
о́бруч
«поряд»
обруча́льний
обруча́ти
обру́чини
обру́чка
обручний
«ніж для тесання двома руками»
(обіручний)
обру́ччя
переви́ручка
підру́чний
підру́чник
попі́друч
попі́дру́чки
пору́ка
пору́ки
порукува́ти
«заручити»
по́руч
поруча́льний
поруча́та
«поручні»
поруча́ти
поруча́тися
поруче́нець
по́ручень
поручи́тель
поручи́тельство
по́ручі
«частина броні на руках; частина одягу священика»
поручне́вий
пору́чник
пору́чництво
по́ручні
пору́чно
«зручно»
пору́ччя
припору́ка
прируча́ти
приру́чений
приру́чний
рука́в
рукаве́ць
«рукавчик; торбина»
рукави́ця
рукави́чний
рукави́чник
рукави́чництво
рука́вний
рукавча́
рукавча́та
рука́тий
рука́тися
«вітатися за руку»
рукі́в'я́
«рукоятка»
руко́ви́ни
«заручини Г; згода О»
руковище
«рукоятка»
ру́ця
руч
«рука»
(у ліву р., на швидку р. і т.д.)
руча́
ру́ча
«чепіга»
руча́йка
«міра льону; жменя»
руча́та
руча́тися
ру́чений
«ручний»
рученя́
ручи́льник
«поручитель»
ручи́на
«рука; стрілка годинника»
ручи́ня
«рученя»
ручи́сько
ручи́тель
«поручитель»
ручи́ця
«зменш. до рука́; деталь воза; [ручка Нед; чепіга О]»
ручи́ще
ручі́й
«поручитель»
ру́чка
«зменш. до рука́; держак, прилад для писання; смуга покосу; [жмут соломи, яким ушивають стріху; ціпилно; міра льону; повісмо ниток О]»
ру́чкатися
«тс.»
ру́чки
«огудиння огірків, гарбузів та ін.»
ручкови́й
«даний рукою»
ручни́й
ручни́к
«спеціаліст ручного вироблення чого-небудь; інструмент (молоток, пензель і под.); ручний кулемет; [поручитель] О»
ручни́ця
«кінець пилки з ручкою»
ру́чно
«зручно»
ручу́хна
«рука; ручка»
рушно
«тс.»
спору́ка
«зручність»
спору́чник
«помічник»
упо́руч
«поруч»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рука́ | білоруська |
| ръка́ | болгарська |
| ruka | верхньолужицька |
| vrá «ріг, кут» | давньоісландська |
| vrangr «кривий, косий» | давньоісландська |
| рука | давньоруська |
| branca «лапа» (галлороманським)(Kuryłowicz, Mél. Vendryes 205--207; Machek ESJČ 523--524) | латинська |
| rùoka | латиська |
| rankù | литовська |
| riñkti «збирати» | литовська |
| parankа̀ «збір, збирання» | литовська |
| рака | македонська |
| ruka | нижньолужицька |
| rǫka | полабська |
| ręka | польська |
| rǫka «рука» | праслов’янська |
| rancko | прусська |
| rānkan «тс.» зн. в. | прусська |
| рука́ | російська |
| ру́ка | сербохорватська |
| vrange «дуга» | середньонижньонімецька |
| ruka | словацька |
| rôka | словенська |
| рѫка | старослов’янська |
| ruka | чеська |
ура́чити «ущипнути (про рака) Г; ущипнути подібно раку Шейк» (жарт.)
афективне дієслово, утворене від рак (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рак | українська |
я́щур «гостра інфекційна хвороба ратичних тварин» (вет.)
до перенесення назви живої істоти на хворобу пор. р. жа́ба, рак;
у формі я́щур, очевидно, запозичене з польської мови, однак значення «хвороба тварин» з’явилося в польському слові під впливом російської (Sławski I 522);
утворення, пов’язане з я́щірка (зоол.) (при запаленні слизової оболонки і шкіри з’являється шерехатість, що нагадує шкіру ящірки);
р. я́щур «хвороба тварин», бр. я́шчур «хвороба», п. jaszczur «ящір; хвороба», схв. jа̏штерица «нарив на язиці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́щер
«нарив у горлі»
я́щурний
«той, що стосується ящура (хвороби)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́шчур «хвороба» | білоруська |
| jaszczur «ящір; хвороба» | польська |
| жа́ба | російська |
| рак | російська |
| я́щур «хвороба тварин» | російська |
| jа̏штерица «нарив на язиці» | сербохорватська |
| я́щур | українська |
| я́щірка (зоол.)(при запаленні слизової оболонки і шкіри з’являється шерехатість, що нагадує шкіру ящірки) | українська |
чу́ба-ра́чки (вид вакханалії; пиятика з піснями, де гості сідали на килимі навколо келиха з горілкою і медом і по черзі на колінах, заклавши руки за спину, брали його зубами, а потім, узявши в руки, випивали)
очевидно, утворення зі слів чуб і ра́чки, похідного від рак («подібно до рака»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́бе-ра́чки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чуб | ? |
| ра́чки | ? |
| рак («подібно до рака») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України