ПІСКАР — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язується також з іє. *peisk-/pisk- «риба» (Pokorny 796);

назва зумовлена тим, що піскарі здебільшого перебувають у місцях з піщаним дном;

псл. [*pěsъkarь] та ін., похідне від pěsъkъ «пісок»;

р. песка́рь «пічкур», [пескун, песчаник], бр. [пескар], п. [piaszczurka], слц. [peskár], схв. [pesak, pijesak] «тс.»;

результат контамінації назв риби бичок «Gobius; Cottus» і піска́р «Gobio vulgáris»;

результат контамінації назв піска́р і пічку́р «тс.», зближених з п. ріес «піч»;

результат видозміни назви піска́р, зближеної з основою пи́скати ([пи́скі́р] «в’юн, Misgurnus fossilіs)»;

р. [писка́рь, писка́н, пискун], п. [piskorz], ч. [piskoř], вл. piskor, болг. [писка́л], схв. пи̏скор, слн. [piskor] «тс.»;

назви зумовлені тим, що пійманий в’юн видає своєрідні звуки, заковтуючи повітря (він узагалі може дихати повітрям, видаючи при цьому характерний писк);

позбавлене підстав виведення (Попов Ист. лекс. 15–17; Критенко Вступ 511; Младенов 424; Pokorny 796) від іє. *peisk-/pisk- «риба»;

пор. інші назви в’юна: п. sykawiec, лит. pyplỹs від pỹpti «пищати», лтс. рīkste від pīkstēt «пищати»;

похідні утворення від писк, пища́ти;

р. [писка́рь, писка́н, писку́н], бр. [піскар, піскун], п. piskorz, [piskun], ч. (paskovaný) piskoř, слц. вл. piskor, нл. piskoŕ «тс.», схв. пи̏скор «річкова мінога, Lampetra fluviatilis L.; [в’юн]»;

очевидно, результат видозміни назви піска́р «тс.», зближеної з піч, [пі́чка] «ямка»;

р. [печку́р], бр. пячку́р, слн. piškúr «тс.»;