ПУНТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. punta «дотеп» пов’язане з punta «гострий кінець, вістря», що походить від лат. punctum «укол, точка»;

очевидно, запозичення з італійської мови;

іт. punto «мить», in un punto «раптово, в одну мить» походить від лат. punctum «мить; точка»;

запозичено через чеське (пор. також ч. puntík «крапка») або словацьке посередництво з німецької мови;

н. Punkt (бавар. [Punt]) «точно, рівно; пункт; крапка» походить від лат. punctum «крапка, пункт»;

зміна значення і перетворення в частку відбулися на українському ґрунті;

п. ч. слц. punkt «точно»;

через російське посередництво запозичено з маньчжурських мов;

маньчж. фунту «панти» споріднене з нанайськ. пунту, евенк. пēнту «тс.»;

р. бр. па́нты, п. panty, болг. па́нти;