ПОСІКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сця́ти «випускати сечу; [прискати (про кров з рани) О]»
псл. *sьcati, пов’язане чергуванням голосних з ітеративом sikati;
споріднене з дінд. siñcáti «виливає», ав. hinčaiti «тс.», hiχra- «рідкі екскременти», гр. ἰϰμάς «волога; сік», лат. siat «випускає сечу», sissiat «тс.», двн. sīhan «цідити, текти краплями», sīgan «капати», seih «сеча», seihhen «випускати сечу», нвн. seichen «тс.», seihen «проціджувати», дангл. sēon, дісл. sīa «тс.»;
р. сцать «випускати сечу», бр. сцаць «тс.», др. сьць (сець) «сеча», п. szczać «випускати сечу», ч. слн. scáti, вл. ščeć sćeć, нл. šcaś, scaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засци́ка
«обмочений сечею»
засцика́ти
«замочувати (сечею)»
за́сця́нка
«яка замочилася сечею»
по́сік
«сечовий міхур (у тварини)»
посцика́йло
«випускання сечі»
сцик
(виг.)
сци́кавка
«бризкалка, шприц (дитяча іграшка)»
сци́калка
«тс.»
сцикли́ни
«сеча»
сцикли́ння
«тс.»
сцику́н
«той, хто часто випускає сечу; сечовий міхур (у тварини) Куриленко»
сцяч
«урильник»
сця́чка
«(хвороба) нетримання сечі»
ща́ти
«тс.»
щи́на
«сеча»
(щи́ни)]
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hinčaiti «тс.» | авестійська |
| сцаць «тс.» | білоруська |
| ščeć sćeć | верхньолужицька |
| ἰϰμάς «волога; сік» | грецька |
| sēon | давньоанглійська |
| sīhan «цідити, текти краплями» | давньоверхньонімецька |
| siñcáti «виливає» | давньоіндійська |
| sīa «тс.» | давньоісландська |
| сьць «сеча» (сець) | давньоруська |
| siat «випускає сечу» | латинська |
| šcaś | нижньолужицька |
| scaś | нижньолужицька |
| seichen «тс.» | нововерхньонімецька |
| szczać «випускати сечу» | польська |
| *sьcati | праслов’янська |
| сцать «випускати сечу» | російська |
| scáti | словенська |
| scáti | чеська |
| hiχra- «рідкі екскременти» | ? |
| sissiat «тс.» | ? |
| sīgan «капати» | ? |
| seih «сеча» | ? |
| seihhen «випускати сечу» | ? |
| seihen «проціджувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України