ПОЛИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поли́к «верхня частина рукава сорочки; поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника»
зближення з р. эполе́ты «еполети», [полеты] «тс.» (Преобр. ІІ 93) необґрунтоване;
пор. р. [поли́чье] «портрет»;
пов’язане з лик «обличчя», лице́;
р. [полика́] «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси», бр. [полі́к] «наплічник, уставка», [па́лік] «кольорова вишивка на рукаві», п. [роłуk] «наплічник сорочки», [роlik] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́лик
«знак»
поли́ка
«тс. Нед; слід О»
по́лики́
«вишивки на рукавах і грудях жіночих сорочок Нед, Ме; квадратні клини на плечах у сорочці, що збираються біля коміра, наплічники ЛексПол»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| полі́к «наплічник, уставка» | білоруська |
| па́лік «кольорова вишивка на рукаві» | білоруська |
| роłуk «наплічник сорочки» | польська |
| роlik «тс.» (з укр.) | польська |
| эполе́ты «еполети» | російська |
| полеты «тс.» | російська |
| поли́чье «портрет» | російська |
| полика́ «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси» | російська |
| лик «обличчя» | українська |
| лице́ | українська |
поли́ця «горизонтальна дошка на стіні, у шафі, буфеті; спальне місце у залізничному вагоні; залізна лопаточка у плузі»
псл. роlіса «тс.» пов’язане з роlъ «основа, підлога, полиця»;
р. [по́ли́ца] «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист», по́лка «полиця», бр. палі́ца «полиця», п. слц. нл. роlica, ч. роlice, вл. роlса «тс.», болг. поли́ца «тс., карниз», м. полица «полиця», схв. по̀лица «стінна планка», слн. роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)», стсл. полица «полиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́лка
«спальне місце у залізничному вагоні»
(з рос.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ца «полиця» | білоруська |
| поли́ца «тс., карниз» | болгарська |
| роlса «тс.» | верхньолужицька |
| полица «полиця» | македонська |
| роlica | нижньолужицька |
| роlica | польська |
| роlіса «тс.» | праслов’янська |
| роlъ «основа, підлога, полиця» | праслов’янська |
| по́ли́ца «полиця для посуду; трикутна полиця для встановлення ручного жорна; береговий уступ; залізна лопаточка (у плузі); залізний лист» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| по̀лица «стінна планка» | сербохорватська |
| роlica | словацька |
| роlíса «дошка у стіні; залізна лопаточка (у плузі)» | словенська |
| полица «полиця» | старослов’янська |
| роlice | чеська |
поли́ця «конюшина польова, котики, Trifolium arvense L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що конюшина польова росте переважно на полях і пісках (Вісюліна–Клоков 220–221; Нейштадт 347);
очевидно, похідне утворення від по́ле;
пор. другу частину наукової назви цієї рослини: укр. польова́, лат. arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arvense (похідне від arvum «оране поле; нива, рілля») | латинська |
| по́ле | українська |
| польова́ | українська |
оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опле́н
«частина саней»
о́плен
«дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на
«подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні
«дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь
«частина воза; частина саней»
оплончаки́
«полозки саней з перекладками»
опля́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апле́нь «частина воза» | білоруська |
| опле́н «частина воза» | болгарська |
| πλήμνη «частина воза» | грецька |
| *(s)p(h)el- | індоєвропейська |
| oplenъ | праслов’янська |
| *opelnъ | праслов’янська |
| опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» | російська |
| opleán | румунська |
| о̀плен | сербохорватська |
| oplen «частина воза (і вагона)» | словацька |
| oplèn «тс.» | словенська |
| eplény | угорська |
| полі́но | українська |
| опленка | українська |
| оплін | українська |
| плень | українська |
| воплень | українська |
| о̀пљен | українська |
| oplín «тс.» | чеська |
| поли́ця | ? |
| па́лиця | ? |
лице́ «обличчя; зовнішня сторона предмета; [поличне; речовий доказ Г, Пі; особа Ж; совість МСБП»
безпідставно припускалося походження від гот. leik «тіло, плоть, труп» (Vaillant Gr. comp. II 1, 238; Uhlenbeck 261) або спорідненість з ним і з лит. lýgus «рівний» (Torp 366; Uhlenbeck 261; Преобр. І 453);
зіставлялося з прус. laygnan «щока» (‹*laiknan), з ірл. lессо (‹ *liknon) «тс.» (Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159);
дальші генетичні зв’язки непевні;
псл. liсе (‹ *liс’о) «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ», очевидно, пов’язане з *likъ «обличчя», що збереглося у східнослов’янських і південнослов’янських мовах;
р. лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]», бр. [лі́цо, ліцо́] «обличчя», др. лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед», п. lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]», ч. líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів», líc «тс.», слц. líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских», вл. liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини», нл. liсо «щока», болг. лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]», мак. лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]», схв. ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ», слн. líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа», стсл. лицє (род. в. личєсє, лица) «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безли́кий
безли́ций
безли́чний
«безособовий; бевсоромний»
безли́чник
«безсоромник»
ви́лицювати
«перелицювати Г; вдарити по обличчю, дати ляпаса Ж»
вилича́ти
«просвічуватися (крізь щось)»
виличко́вувати
«очищати шкіру від шерсті»
відли́чка
«знак, відмітка»
відли́чний
«відмінний від інших»
залицьо́ваний
«обтягнений шиною (про колеса)»
зали́чки
«дощана оббивка стін, складених з колод»
за́лички
«бакенбарди»
за́личок
«щока»
зли́чний
«порядний, пристойний, значний Ж; красивий, прекрасний»
зли́шний
«красивий, прекрасний»
лица́тий
«з великим, повним обличчям Ж, мордатий МСБГ»
лице́вий
ли́ці
«тс.»
лицува́ти
«білити; обдирати верхній шар побілки»
лицьо́ваний
лицьови́й
лицюва́льний
лицюва́льник
лицюва́ти
«перешивати, перелицьовувати; [личити], [лицьова́ти] «припасовувати; лицювати; бути до лиця; перекручувати, робити з правди неправду»
ли́ця
«щоки»
лич
«морда, рило»
ли́че
«тверда внутрішня оболонка гороху або квасолі»
личи́на
«(заст.) маска; (лайл.) підступна людина; [привид, мара Пі]»
личи́нка
(зоол.)
ли́чити
«гармонувати з зовнішністю, бути до лиця; відповідати установленим правилам»
личко́
«верхня сторона кожуха; тверда шкірка на зерні кукурудзи МСБГ; бік О»
ли́чко
(пестл.)
личкови́й
«двосторонній (про тканину); дволикий (про людину)»
личкува́льний
личкува́льник
личкува́ти
«робити що-небудь зверху кращим; облицьовувати; [шліфувати]»
личкува́тиси
«наряджатися, чепуритися»
личкува́тися
«маскуватися; [(з ким) ставати лицем до лиця Ж]»
личма́н
«ляпас»
лични́й
«акуратно зроблений»
ли́чний
«особистий»
ли́ччя
«морда, рило»
на́-лици
«на лице, на правий бік»
нали́чман
«маска»
нали́чний
«зовнішній»
нали́чник
«накладна планка, що обрамляє вікна або двері»
нали́чно
«особисто»
налі́шнік
«внутрішній обвід віконної рами»
о́блик
«обличчя; портрет»
облицьо́вувальний
облицюва́льний
облицюва́льник
о́блич
«обличчя; портрет»
облича́ти
«викривати»
обличи́тель
«викривач»
обличи́тельний
«викривальний»
о́блички
«бакенбарди»
обличкува́льний
обли́ччя
перелицьо́вувати
«лицювати; пародіювати»
по́ли́к
«знак; личина»
поли́ка
«тс.»
по́лики́
«вид вишивки на рукавах дівочої сорочки»
(мн.)
поли́чне
«речовий доказ»
поли́чний
поли́чник
«ляпас»
поли́ччя
«портрет, фотографія»
полішнє
«речовий доказ»
прили́ка
«відповідність, доречність, пристойність, порядність»
прилича́ти
«застосовувати; відповідно пристосовувати»
прили́чка
«фізіономія; характеристика; колорит, забарвлення; вираз; кришка обкладинки»
приличкува́ти
«(у столярів) добре підігнати; приробити кришку обкладинки Нед»
прили́чний
«доречний, відповідний, пристойний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́цо | білоруська |
| ліцо́ «обличчя» | білоруська |
| лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]» | болгарська |
| liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини» | верхньолужицька |
| leik «тіло, плоть, труп» | готська |
| лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед» | давньоруська |
| lессо «тс.» (‹ *liknon)(Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159) | ірландська |
| *liknon | ірландська |
| lýgus «рівний» | литовська |
| лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]» | македонська |
| liсо «щока» | нижньолужицька |
| lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]» | польська |
| liсе «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ» (‹ *liс’о) | праслов’янська |
| *likъ «обличчя» | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| *liс'о | праслов’янська |
| laygnan «щока» (‹*laiknan) | прусська |
| *laiknan | прусська |
| *laiknan | прусська |
| лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]» | російська |
| ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ» | сербохорватська |
| líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских» | словацька |
| líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа» | словенська |
| лицє «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня» (род. в. личєсє, лица) | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| личєсє | старослов’янська |
| лица | старослов’янська |
| líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» | чеська |
| líc «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України