ПЛЕСКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

варіанти назви, очевидно, перенесені з ляща на гірчака з огляду на подібність гірчака до маленького ляща (Сабанеев 360);

пов’язане з [плискованя] «лящ» Л–Г, слц. pleskač «тс.»;

похідне утворення від ля́скати;

пор. аналогічні похідні від звуконаслідувальних дієслів [ля́панець] «ляпас» від ля́пати, [плеска́ч] «вид гри» від плеска́ти;

р. [лящ] «ляпас»;

псл. pleskъ «плеск»;

звуконаслідувальне утворення, очевидно, споріднене з лит. pleškėˊti «ляскати, плескати», plekšénti, plekšėˊti «тс.», лтс. plekšêt «тс.; базікати, вирувати; товкти м’яку землю або глину»;

сюди ж належить з іншим ступенем вокалізму слн. plóskati «бити, ляскати»;

аналогічними звуконаслідувальними утвореннями вважаються також стсл. плишть «шум», гр. πλαταγέω «ляскаю», πλάσσω «відливаю у форму, формую; виліплюю (з глини, воску)»;

зіставляється також (Варбот Сл. языкозн. 1988, 74) з псл. *polskati «полоскати», *polkati «тс.»;

р. плеск, плеска́ть «плескати», бр. пляск, плёскаць, пля́скаць, др. плескати, п. [plesk] «сніг з дощем; сльота, болото; негода, злива», [pleskać] «шльопати, ляскати; плескати (в долоні); бризкати, обливати, хлюпати», ч. plesk «плеск», pleskati «плескати», ст. [pleštiti] «бити, стукати, грюкати (дверима)», слц. plesknút’ «упасти з шумом; кинути; грюкнути, стукнути (дверима); ляснути», pleštit’, plieskat’ «тс.», вл. pleskać «плескати», нл. plěšyś «виливати, лити», болг. пле́скам «ударяти, бити; базікати, говорити дурниці», пле́щя «базікати, говорити дурниці», м. плеска «бити, ляскати долонею; аплодувати; замішувати тісто», плесок «сплеск, оплеск, аплодисменти», схв. пље̏скати «ляскати, бити долонею; аплодувати», пљȇсак «сплеск, оплеск, аплодисменти», слн. pléskáti «ляскати, бити; плескатися», стсл. плескати «бити, ляскати, грюкати; аплодувати», плескъ «плеск (руками)»;

псл. pleskatъ, пов’язане чергуванням голосних з ploskъ «плоский»;

кореневе е збереглось, очевидно, під впливом дієслівної основи псл. pleskati, укр. плеска́ти «ударяти, поплескувати»;

бр. пляска́ты «плескатий», ч. [pleskatý] «тс.»;