ПЛЕБЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

плебс

очевидно, через посередництво німецької мови (н. Plebs) запозичено з латинської;
лат. plēbs «плебс, простий народ, натовп», plēbis, заст. plēbēs «тс.» разом з plēnus «повний», plēre «наповняти» споріднене з гр. πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ», πλήρης «повний», псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний і більш віддаленими псл. *pledmenъ «плем’я», укр. пле́м’я;
р. бр. болг. плебс, п. ч. слц. вл. plebs, м. плебеj, схв. пле̏бс, слн. plébs;
Фонетичні та словотвірні варіанти

плебе́й
плебе́йство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плебс білоруська
плебс болгарська
plebs верхньолужицька
πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ» грецька
πλήρης «повний» грецька
plēbs «плебс, простий народ, натовп» латинська
plēbis латинська
plēnus «повний» латинська
plēre «наповняти» латинська
плебеj македонська
Plebs німецька
plebs польська
*p<SUP>ь</SUP>l̥nъ праслов’янська
*pledmenъ «плем’я» праслов’янська
плебс російська
пле̏бс сербохорватська
plebs словацька
plébs словенська
по́вний українська
пле́м'я українська
plebs чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України