ПИНДА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́нда «зарозумілість, пиха, чванство»
не зовсім ясне;
очевидно, афективне утворення, пов’язане з випина́ти, напина́ти;
виведення від рум. pîndă «засада» (Scheludko 140) позбавлене підстав;
бр. [пі́нда] «пихата жінка, що любить пишно одягатися», [пінды́ріць] «пишно одягати, випинати», п. pinda «франтиха», ч. pindík «карлик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запи́ндоритися
«запишатися, набундючитися»
напиндю́чений
«чванливий»
пендю́чити
«надувати; настовбурчувати»
пендю́читися
«надуватися, бундючитися; настовбурчуватися»
пи́ндження
пи́ндик
«чванько»
пи́ндитися
«пиндючитися»
пиндю́чити
(у виразах п. ніс, морду «бундючитися»)
пиндю́читися
«тс.»
пиндю́чливий
«пихатий, бундючний»
пиндю́чний
«тс.»
піньдю́чити
«натягати»
пундик
«маленький товстий хлопчик чи дівчинка; карлик»
пундире́га
«чванько»
пундю́ха
(назва корови, очевидно, товстої)
пундю́чити
«надувати, настовбурчувати»
пундю́читися
«надуватися, настовбурчуватися; бундючитися»
пу́ндя
«тс.»
розпи́ндитися
«дуже запишатися, розпиндючитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́нда «пихата жінка, що любить пишно одягатися» | білоруська |
| пінды́ріць «пишно одягати, випинати» | білоруська |
| pinda «франтиха» | польська |
| pîndă «засада» | румунська |
| випина́ти | українська |
| напина́ти | українська |
| pindík «карлик» | чеська |
пи́нда «стрічка»
результат видозміни форми би́нда «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| би́нда «тс.» | ? |
при́нда «пиха; пихата людина; примхи; вередлива людина»
неясне;
можливо, результат видозміни форми пи́нда «зарозумілість, пиха, чванство» (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́ндитися
«виявляти пиху, гордощі, бундючитися; бадьоритися, козиритися; сердитися»
принди́чити
«маніжитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пи́нда «зарозумілість, пиха, чванство» (пор.) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України